Для приготування гомеопатичних ліків сировина (продукт рослинного, тваринного чи мінерального походження) змішується з алкогольним розчином, внаслідок чого виходить так званий «материнський розчин». Приготування ліків пов’язане з його багатократним розчиненням. При першому розчиненні одна частина активної речовини змішується з 99 частинами розчину води і алкоголю. При наступному розчиненні одна частина отриманої рідини знову змішується з 99 частинами води і алкоголю. І так багато разів. На упаковці зазвичай є позначення: 15 СН, 5 СН, -- де число показує, скільки разів були розчинені  ліки. Гомеопатичні засоби виготовляють у формі таблеток, сиропів, гранул тощо. Приготовлені із сахарози і лактози, гранули просочують «гомеопатично активними» речовинами. Склад першопочаткової субстанції в ліках незначний, самі гомеопати визначають його як «безконечно мала доза». Болгарський фізик Тинчев пише: «Активна речовина в гомеопатичних ліках розчинена так сильно, що на один їх атом припадають мільйони атомів розчинника». Це одна з особливостей, яка спонукає нас задатися питанням, що саме лікує, якщо препарат майже не містить самої активної речовини?

Інша особливість — сам процес приготування. Збовтування рідини (гомеопати називають його динамізацією або потенціонуванням) нібито підсилює лікувальні властивості розчину. В деяких грецьких православних джерелах стверджується, що при збовтуванні розчинів таємно промовляються заклинання, але самі гомеопати заперечують це, тобто відкидають будь-який зв’язок з магією. Дехто намагається пояснити процес збовтування науково: «При процесі динамічного розчинення активної речовини в гомеопатичних засобах відбувається перехід в мікроскопічних масштабах від класичного до квантового рівня». Фізик Роджер Пенроуз стверджує, що перехід від класичного до квантового рівня можливий при визначенні відносин між квантовою теорією і загальною теорією відносності, яка описує гравітаційне поле. Це так звана квантова теорія гравітації, але контури такої теорії, пише Пенроуз, ще не визначені.

Засновник гомеопатії Самуель Ганеман у своєму творі «Орган лікувального мистецтва» пише: «Наявність лікувальної енергії не може бути пов’язана ані з атомами потенційних ліків, ані з будь-якими фізичними чи математичними особливостями будови їх поверхні, з допомогою яких дехто намагається пояснити наростаючу енергію при потенціонуванні, оскільки їхні докази надто зосереджені на матеріалістичній думці. Найвірогідніше, в лікувальних розчинах невидимо присутня вивільнена специфічна цілюща сила, яка динамічно впливає на весь організм через контакт з його живими волокнами. Вона не передає, однак, нічого матеріального, незалежно від того, в якому ступені розчинені ліки».

З цих слів доходимо висновку, що науково пояснити гомеопатію неможливо, і її походження не ґрунтується на наукових дослідженнях, а є чисто експериментальним.

Ганеман розумів хворобу так: «Треба розглядати природну хворобу не як певну шкідливу матеріальну речовину, яка перебуває всередині чи зовні людини, а як стан, викликаний певним ворожим духовним фактором. Він, як інфекція, порушує духовний принцип життя в організмі, терзаючи його, на подобу злого духа, і викликаючи порушення в нормальному ході його життя». Лікування хвороби, згідно з Ганеманом, також духовне: «Хвороби не можуть бути усунені інакше, як при допомозі духовних (динамічних, потенційованих) чинників, які впливають на духовну життєву силу ліків». Крім цього, Ганеман пише: «В лікарських розчинах невидимо присутня звільнююча специфічна цілюща сила». І далі говорить про те, що одним зі способів упливу на хворобу є магнетизм (теж саме, що використвують екстрасенси). «З допомогою магнетизму, — продовжує Ганеман, — сильна воля людини, яка впливає на хворого через контакт і навіть на певній відстані, може передати йому життєву енергію від здорового магнетизатора». Різниця між магнетизмом і гомеопатією - тільки в методі, з допомогою якого передається лікувальна сила, а сила - та ж сама і об’єкт - той самий (життєва сила хворого). Однак при застосуванні цих засобів хворий думає, що лікувальна сила походить від ліків або від магнетизатора, в той час, як насправді вона має надприроднє, демонічне походження.

Теперішні гомеопати не пояснюють, звідки береться лікувальна сила їх препаратів, не враховуючи багатослівних і безглуздих тверджень про «енергоінформаційні» процеси. В одній з рекламних брошур читаємо: «Навіть якщо механізм дії гомеопатичних ліків не повністю відомий, вважається, що вони стимулюють організм та активізують потенціал здоров’я, закладений у нас самих». А публікації церковних видань звертають увагу вірних на традиційну прив’язаність основоположників гомеопатії та багатьох сучасних гомеопатів до алхімії, астрології й окультизму, що характеризується прагненням досягти результатів при відсутності інтересу до причин їх походження.

Так, гомеопат Володимир Журавльов, пояснюючи дію препаратів, стверджує: «Гомеопатичний препарат має енергоінформаційний заряд, який і впливає на хвороби. Більше того, гомеопатичні препарати діють навіть у руці, без прийому». І далі: «Інформаційне поле всередині препарату залежить від людини, яка цим займається, від її доброго чи поганого настрою. Так, у старих гомеопатичних аптеках рекомендували працювати тим, хто добре виспався, у кого все добре в сім’ї».

І ще — слова Валентина Федосова з клініки альтернативної медицини «Інтермед»: «Злоба людини не повинна знаходитися поряд з гомеопатичними препаратами, тому що вона «закриває» їх. На гомеопатичних препаратах записані певні вібрації, як і на магнітній стрічці».

Отож, християнам потрібно визначитися як з приводу науковості, так і сумісності гомеопатії з вірою.

А що думають з цього приводу в Італії, де гомеопатія не визнається Міністерством охорони здоров’я? Звернімось до публікацій CICAP — Італійського комітету з контролю за паранормальними явищами. Вже самий факт, що гомеопатія перебуває «в компетенції» цього комітету, наводить на роздуми. Доктор хімічних наук Сільвано Фузо, член названого комітету, стверджує: ніхто ще не доказав, що ефективність гомеопатії перевершує ефект плацебо. Більше того, концепції гомеопатів — динамізація, енергоінформація — не належать до сфери науки. Фузо каже, що гомеопатичні засоби загалом не є шкідливими, оскільки вони не містять активних речовин. Але це не означає, що гомеопатія позбавлена ризиків. Часто ті, хто довіряє гомеопатії, відмовляються від науково обґрунтованих типів терапії, що нерідко призводить до найтяжчих наслідків. Фузо впевнено асоціює гомеопатію з рухом «Нью Ейдж», послідовники якого прагнуть до  способу життя, сумісного з природою. В цьому плані гомеопатія та інші види «м’якої терапії» мають великий успіх. Однак «натуральне» ще не означає безпечне.

Багато прибічників гомеопатії пояснюють ефективність препаратів «містичною життєвою енергією», стверджуючи, що традиційна медицина не в стані дати пояснення дієвості гомеопатії. Саме поняття «енергії» має чітке наукове визначення, але в устах прибічників псевдонауки воно набуває найфантастичніших обрисів. Словом «енергія» пояснюється все на світі, однак не пропонується жодних доказів існування самого феномена.

Представник комітету з контролю за паранормальними явищами заявляє, що нема жодної необхідності апелювати до катехизму чи релігії взагалі, щоб показати безосновність гомеопатії. За його словами, будь-яке зловживання довірою людей негативне, а саме до таких зловживань комітет зараховує тих, хто наживається на гомеопатії. Однак, на завершення інтерв’ю Фузо додає: сучасні гомеопати приділяють велику увагу психологічному та емоційному станові пацієнта, що і пояснює у значній мірі довіру, з якою люди звертаються до гомеопатів. Гомеопат ставиться до пацієнта не як до організму, а як до особистості. І це не завадило б взяти до уваги лікарям. Коли традиційна медицина буде відповідати і психоемоційним потребам пацієнта, можна сподіватися, що люди перестануть ганятися за ірраціональними рішеннями та ілюзіями.

Наостанок нагадаємо, що два роки тому в Римі відбувся симпозіум «Етика і духовність здоров’я» під егідою Папської ради з охорони здоров’я. Велику увагу було приділено саме гомеопатії. Учасники симпозіуму зауважили, що в останній час деякі гомеопати почали застосовувати і наукові методи, а також була підкреслена роль води як основи лікування та життєвої необхідності для організму. В будь-якому випадку, питання так і залишилося відкритим — таким же відкритим, як і сам симпозіум, який зібрав представників різних віросповідань.

Багато християн цікавляться, яке ж офіційне ставлення Католицької Церкви до гомеопатії. Відповідь на це питання можна знайти в документі «Ісус Христос — носитель живої води», опублікованому Папською радою з питань культури в 2003 році. У другому параграфі другого розділу цілком недвозначно гомеопатія ставиться в один ряд з езотеричними практиками. І хоча чіткого визначення гомеопатії там не дається, по контексту зрозуміло, що ці практики представлені як такі, що засновані на світогляді, котрий протирічить християнському, про що йде мова в 2117 параграфі Катехизму Католицької Церкви.

novazorya.if.ua