Однією з найбільших людських чеснот завжди була й залишається любов та повага до батьків. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» ( Вихід 20:12). Це одна з десятьох Божих заповідей, що стосується сім'ї, її внутрішнього єднання, тобто, пошани. Для підкреслення спадкоємності поколінь Бог стверджує: «Шануй», – оскільки сім’я є спільнотою між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, цілими поколіннями. Шануй батька й матір, бо вони дали тобі життя, ввели в коло людського існування: роду, культури… Важко повірити, що хтось здатен шанувати інших людей, коли він не навчивсь виявляти пошану до своїх батьків. Аби краще зрозуміти важливість цієї заповіді, звернімо увагу на її наслідки: «…щоб довгі були твої дні на землі…». Отже має існувати певний зв’язок між повагою до батьків і тривалістю життя їх дітей, а отже й їх майбутнім. Коли Бог давав цю заповідь, то не передбачав, що ти житимеш довго, але в злиднях. Навпаки, Він сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя – і мали його з достатком». (Єв. Ів. 10:10). «… Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре». ( Мт. 15:4). «Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки, і нехай орли його пожеруть!» ( Прип. 30:17). Ось, які можуть бути наслідки не поваги до батьків та висловлювання на їх адресу будь-якого осуду. Які б вони не були, як би вони до нас не ставились, яким би життям не жили – вони є наші батьки, котрим ми зобов’язані віддати належне. Їх захищає біблійний закон поваги. А скільки сьогодні можна чути всіляких лайливих слів побудованих на вживанні слів, що мають стосунок до батька чи матері. З погляду Біблії, це прирівнюється до богохульства. Я раджу кожному ще раз зробити аналіз свого життя на предмет поваги. Тут не варто шукати виправдання для себе, бо наслідки надзвичайно серйозні.
Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоєю поганою поведінкою. “Хороші діти – спокійна старість, лихі діти – старість перетворюється в пекло”, – говорить українська народна мудрість. Пам’ятайте: як ви, діти, ставитеся до своїх батька – матері, так і ваші діти ставитимуться до вас, коли ви станете батьками й матерями. “Без любові й відданості дітей, батьківство перетворюється в гірке похмілля, якому кінець приносить тільки смерть”, – запам’ятай ці слова, які народна традиція приписує великому українському мислителеві Григорію Сковороді.
Біблія змальовує нам одну ситуацію, що показує наскільки важливо поважати та виявляти турботу до своїх батьків. Коли Ісус Христос був розп’ятий, то висячи на хресті побачив поруч Свою матір та улюбленого учня Івана. Неймовірно важко уявити собі цю картину. Ледь-ледь промовляючи слова, Він звертається до цього учня: «Це Матір твоя, потурбуйся про Неї. І з того часу Іван взяв її до себе». Ця подія навчає нас ще одному з багатьох важливих принципів. А саме те, що місцем для життя літніх людей та їх доглядом найперше повинна бути сім’я. А будинки для перестарілих повинні функціонувати лише для тих, в кого взагалі немає родини, або близького їм опікуна. Ганебно, коли при живих і часто відносно забезпечених дітях їх батьки живуть в будинках для перестарілих. Можливо, вони там мають всі необхідні умови, але вони позбавлені найбільшого в житті, чого нічим неможливо компенсувати – поваги, вдячності та любові від своїх дітей.
Чому сьогодні часто проявляється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Бо нема належного виховання. Де сьогодні наші діти проводять свій час? А серця тих же малих дітей завойовують інші ідеї, інші принципи, інші підходи до життя, які сьогодні пропагуються всюди через інтернет, телебачення, радіо, газети, журнали і вулицю. Коли цей процес втрачає сім’я то результат не забариться: діти стануть неслухняними, перестануть поважати батьків і знайдуть собі інші авторитети або взагалі підуть з дому. Дбаючи про майбутнє наших дітей, ми повинні усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому найперше в родинному середовищі повинні формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість.
Приклади з історії доводять нам, що в Україні не лише до батька, матері, діда, бабці, а навіть до старшої подруги, сусідки колись звертались на «Ви». У багатьох родинах був звичай "віддавати чолом", тобто цілувати руку батькам і родичам. Змалечку привчали дітей молитися за батьків і за всю свою сім’ю. Взагалі, виявом шанобливого ставлення до старших за віком було звертання на "ви". Вітаючись, діти мали вклонятися. У народній педагогіці такий послух і шана базувались на переконанні, що в суспільстві найбільшу повагу треба виявляти до того, хто має більший життєвий досвід.
Духовні цінності завжди були, є й будуть найважливішим пріоритетом у вихованні світогляду людини. І лише тоді, коли цей баланс порушується, настає криза, що призводить до духовного, морального й культурного падіння з відповідними його наслідками.
http://www.misionar.in.ua
