1. Ісус Христос – мета нашої любові
Ісус Христос повинен бути метою нашої любові. Він заслуговує на це, бо є Богом безмежної доброти, бо полюбив нас аж до смерті за нас. Ох, яке велике зобов’язання маємо перед Ісусом Хрис¬том! Усе те, що доброго маємо: внут¬рішнє освячення, покликання, проба¬чення, отриману допомогу, надію, потіху, душевну ніжність, любовне відчуття – усе це маємо завдяки Ісусові Христові.
Однак перейдімо до засобів, з до¬помогою яких можемо осягнути любов до Ісуса Христа.

2. Засоби, які служать осягненню любові до Ісуса
По-перше, слід прагнути любові до Ісуса Христа, і тому ми повинні часто просити про неї, особливо під час осо¬бистої молитви, під час св. Причастя і під час посіщення Найсвятіших Тайн. Це – ласка, про яку ми повинні просити також Пресвяту Марію, свого Ангела-Хорони¬теля і свого святого опікуна. Франциск Салезій каже, що  ласка любові Ісуса Христа містить у собі всі інші ласки, адже хто справді любить Ісуса Христа, той не буде позбавлений жодної з чеснот.
По-друге, якщо хочемо здобути лю¬бов до Ісуса Христа, слід викинути зі свого серця будь-які чисто земні почуття. У серці, повному того, що є земним, не¬має місця для любові до Бога. Св. Филип Нерій казав: "Скільки особливої любові виявляємо створінню, стільки її заби¬раємо в Бога”.
По-третє, слід часто вправлятися, особливо під час молитви, в здійсненні актів любові щодо Ісуса Христа. Акти любові є ніби деревом, яке підтримує вогонь святої любові. Особливо чинімо акти любові, які є виявом нашого задо¬волення, промовляючи: "Ісусе мій, уті¬шайся тим, що Ти є безконечно щасливим і що Твій Предвічний Отець любить Тебе так, як Себе Самого”. Чинімо також акти любові, які виражають наші святі праг¬нення: "Хотів би, мій Ісусе, щоби всі піз¬нали і полюбили Тебе”, а також акти вищої любові: "Мій Ісусе, люблю Тебе понад усе, люблю Тебе більше, ніж себе само¬го”. Також часто чинімо акти досконалого жалю, які також ще називаються актами любові, котра розкаюється.
По-четверте, хто хоче досягти того, щоб у ньому розпалилася любов до Ісуса Христа, нехай постарається якнайчастіше розважати про Муку Господню. Одному святому пустельникові було об’явлено, що для розпалення в собі любові до Бога немає ліпшої побожної практики, ніж часте розважання про терпіння й ганебні знущання, яких зазнав Ісус Христос з любові до нас. Я переконаний, що не може бути, щоби душа, яка часто роз¬важає над Мукою Ісуса Христа, не полюбила Спа¬сителя. Він сам, хоча міг визволити нас тіль¬ки однією краплею Крові, а навіть однією тільки молитвою, так сильно хотів терпіти і вилити всю Свою Кров для того, щоби спонукати наші серця любити Його. Тому той, хто розважає над Його Мукою, робить річ, яка надзвичайно мила Йому. А тому, дорогий читачу, розпочни і ти часто роздумувати над терпіннями Ісуса Христа, роби це принаймні щоп’ятниці, того дня, якого Він умер з любові до нас.

Св. Альфонс Марія де Ліґуорі