Факти мають сенс для тих, хто хоче їх визнавати. Аргументи чинні для тих, хто хоче їх слухати. У питаннях ставлення християн до нехристиянських релігій звучать здебільшого голослівні, «теоретичні» твердження з лексикону сучасних «міжрелігійних відносин», що його я чую від часу ранніх 90-х. Я ж, натомість, мав нагоду бути в середовищі мусульман і юдеїв, спілкуватися наживо, перебувати разом, і можу судити про те, наскільки такі твердження підтверджуються на практиці. Але справа не в тім. Знову й знову звучить, як мантра, твердження, що «все залежить від тлумачення священних текстів» та що «багато з колись авторитетних релігійних текстів давно втратили свою актуальність». Пояснення, ЯКІ САМЕ тексти, та ДЛЯ ЯКИХ ГРУП ВІРУЮЧИХ втратили свою актуальність – немає. Ці тексти й надалі є у священних книгах. Відкрити ці книги і взяти дані тексти як керівництво до дії ніщо не заважає. Але в цьому твердженні присутня ще дивніша річ. Виявляється, що «справжніми» визнавцями релігій є тільки ті, які крутять власними священними текстами і перетлумачують їх як завгодно, тільки не так, як написано. І ті, для яких їхні власні «авторитетні релігійні тексти давно втратили свою актуальність». Натомість ті, які читають ТЕ, ЩО НАПИСАНО, і для кого їхні релігійні тексти й надалі актуальні – ФУНДАМЕНТАЛІСТИ !!! (ЯКИЙ ЖАХ !!!).
Натомість, ніхто з тих теоретиків міжрелігійного діалогу так і не пояснює, куди з ісламу мали би подітися джихад і «такія» (свідомий обман «невірних» як елемент джихаду – так, що спілкуючись з мусульманами, не-мусульманин ніколи не може бути певним, чи ті говорять правду, чи практикують «такію»), куди з юдаїзму мало би подітися «пиття молока народів» (Іс 60, 16) і поняття етнічної/расової вищості...
Крім того: хтось може навести факти, коли релігійні лідери юдаїзму та ісламу прийшли до християн і вибачилися за різанину християн протягом історії, за завоювання та ісламізацію колись християнського Близького Сходу, за мусульманське рабовласництво і торгівлю людьми (особливо – жінками), за взяття Константинополя, за перетворення Ая Софії в мечеть, за сучасний геноцид християн в Африці, Сирії, Іраці;... За лихварське визискування християн, захоплення більшої частини світової фінансової системи, витворення людиноненависницьких ідеологій, більшовицьку та інші подібні революції, масову участь євреїв в ЧК та НКВД, плани витворення нової «обітованної землі» на зачищених голодомором українських землях..., врешті – за суто релігійне зневажання християн (тут мусульманам навіть було б легше – адже вони визнають Ісуса принаймні пророком, а от євреям... Визнали би Єшуа з Назарету принаймні праведником, незаслужено розіп’ятим...) – ? Хтось щось такого офіційного чув?
Чи то тільки односторонні ініціятиви християнських лідерів? (Ах, я ж забув: «як християнин», я мав би першим робити крок назустріч, нічого не очікуючи у відповідь... :] ).
Яким же мало би бути ставлення християн до представників інших релігій?

Без сумніву:

• З ЛЮБОВ’Ю ДО БЛИЖНІХ – тому, що вони ЛЮДИ; шануючи їхню гідність і чинячи їм добро.
• Усвідомлювати, що в їхніх священних книгах записані антихристиянські й антилюдські переконання і практики, та що ці тексти можуть будь-якої миті бути застосованими.
• Бути пильними і «прєсєкать на корню» їхню релігійно вмотивовану неморальну/злочинну поведінку. Не давати їм можливості для такої поведінки.
• В ЖОДНОМУ РАЗІ не ставити їхні релігії на один рівень із Християнством. НЕ БРАТИ УЧАСТІ у спільних молитвах та релігійних обрядах: НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПЕВНОСТІ, що Християни і вони поклоняються ТОМУ САМОМУ БОГОВІ. (Навіть якщо б так було, то їхнє ставлення до Ісуса Христа та Його Хресної жертви унеможливлює спільну релігійну участь).
• З ЛЮБОВІ до них ПРОПОВІДУВАТИ їм Ісуса Христа ЯК ЄДИНОГО БОГА І СПАСИТЕЛЯ, виконуючи Його слово (Мт 28, 19-20): «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь».

Петро Гусак / http://dc.lviv.ua