КАТАЛІНА: В кінці процесії йшли ангели, котрі були дуже сумні, з руками, складеними для молитви, але опущеним поглядом.
МАРІЯ; Це ангели-охоронці людей, котрі тут є, але їх ніби немає. Бо прийшли з примусу, з обов’язку, без прагнення брати участь у Святій Літургії. Ангели йдуть надалі сумні, тому що не мають нічого, щоб могли скласти на вівтар своїми молитвами. Не засмучуй свого ангела, проси багато, не тільки для себе, але для всіх. Пам’ятай, що жертва, котра найбільше подобається Богові, це та, коли саму себе віддаєш як всепальну жертву, щоб Ісус міг перемінити тебе через свої заслуги. Що можеш жертвувати Господу зі самої себе? Тільки пустку і гріх. Отцю складаються жертви, поєднані із заслугами Ісуса».
КАТАЛІНА: Процесія була незрівнянно прекрасна. Потім зникли мені з перед очей усі ті небесні істоти: одні, віддаючи честь перед вівтарем, другі, підходячи до нього і складаючи свої жертви з обличчям майже при землі. Наступив кінцевий момент префації, і коли вірні відмовляли «Свят, свят, свят» незабаром усе, що знаходилось позаду священика зникло. По лівій стороні від вівтаря (за архієпископом) появилось тисячі ангелів, одягнені в білий одяг. Усі вони складали руки для молитви і схилили голови, віддаючи Богові честь. Чути було прекрасну музику, нібито хори різними голосами співали в унісон з людьми: «Свят, свят, свят».
Наступив момент концекрації – чудом над чудесами. За архієпископом появився натовп людей, усі мали на собі одяг пастельних тонів, їх обличчя випромінювали радість. Могло видаватися, що це люди різного віку, але їх обличчя були щасливі і без зморшок. Усі стали навколо вівтаря, як попереднього разу при співі «Свят, свят, свят». Мати Божа сказала:
– Це усі святі і блаженні. Між іншим, душі твоїх рідних, котрі вже тішаться спогляданням Бога.
КАТАЛІНА: Потім я побачила, що справа від архієпископа на відстані приблизно одного кроку за священиком, трохи нібито над землею, зі складеними руками стояла на колінах Пресвята Діва Марія. Вона дуже уважно, з великою повагою дивилась на целебранса. Промовляла до мене з того місця, дуже просто, тихо і прямо до серця, не дивлячись на мене.
МАРІЯ: Дивуєшся, що бачиш мене, котра стоїть за архієпископом, не правда ж?! Так, власне, повинно бути. Зі всієї любові, яку мій Син мені дає, не удостоїв мене честі, якою удостоїв священиків – дару священства! Для явлення щоденного чуда Євхаристії. З цього приводу відчуваю велику повагу до священиків і до дива, яке Господь чинить, послуговуючись ними. Це є причиною того, що я стою тут за ним на колінах.
КАТАЛІНА: Перед вівтарем появилися тіні людей в сірих тонах з піднесеними руками. Марія сказала:
– Це блаженні душі з чистилища, котрі чекають на ваші молитви, щоб вони могли очиститись. Не переставайте заступатися за них. Вони моляться за вас, але не можуть молитися за себе. Це ви маєте молитися за них, щоб допомогти їм визволитися з чистилища, аби вони змогли бути з Богом і тішитися вічно Його присутністю.
КАТАЛІНА: Марія додала:
– Тепер бачиш, що я тут присутня увесь цей час. Люди йдуть в паломництва, шукають місця, де Я об’явилася. Це добре, з огляду на благодаті, які там отримують. Але під час жодного об’явлення, у жодному іншому місці, я не є присутня довше, ніж під час Святої Літургії. Завжди мене знайдеш у підніжжя Дарохранительниці! Я триваю разом з ангелами, тому що я завжди є разом з Ісусом.
КАТАЛІНА: Бачачи це прекрасне обличчя Матері, а також інших з випромінюючими обличчями і з’єднаними руками, які чекають на чудо, котре відбувається безперестанку, почувала себе так, нібито я була на самому небі.
МАРІЯ: І подумай, що є люди, котрі в даному моменті не уважні, бо розмовляють між собою. Прикро мені це говорити, але деякі стоять зі складеними руками так, нібито віддають честь Господу, як рівній собі особі! Скажи всім людям, що людина ніколи не є більш людиною ніж тоді, коли падає на коліна перед Богом.
КАТАЛІНА: Целебранс промовив слова концекрації. Він був людиною середнього зросту, але вмить почав, нібито, рости, перемінюватись в особу повну надприродного світла, від білого до золотого. Світло огорнуло його, найбільше на обличчі, так, що я не могла побачити його рис. Коли целебранс підніс гостію, я побачила його долоні – на них були знаки, з котрих випромінювало велике світло. Це був Ісус! Це був Він! Він своїм тілом оточив тіло целебранса і милосердно охоплював долоні архієпископа. І тоді гостія почала рости, стояла велика і на ній появилося прекрасне обличчя Ісуса, котрий дивився на свій люд. Інстинктивно, хотіла схилити голову, але Мати Божа сказала:
– Не дивися вниз, піднеси свій погляд і вдивляйся в Нього, розважай і повторяй молитву з Фатіми: «Господи, вірую, адорую, довіряю і кохаю Тебе. Прошу про пробачення для тих, хто не вірує, не адорує, не довіряє і не кохає Тебе». А зараз скажи Йому, як сильно Його любиш і віддавай честь Цареві Царів».
КАТАЛІНА: Здавалося, що я була єдиною особою на котру дивився Ісус з великої гостії. Але зрозуміла, що Він таким чином з безмежною любов’ю дивиться на кожну особу. На секунду собі подумала, що Ісус, немов, тримав тіло целебранса і одночасно був в гостії, котру целебранс опустив і поклав на вівтар і одразу ж повернувся до своїх звичних розмірів. Архієпископ відмовив слова концекрації вина. Коли він їх промовляв, то стіни та стеля храму зникли, усе погрузилось в темряву. Світло світилось тільки над вівтарем. Раптом я побачила підвішеного в повітрі розіп’ятого Ісуса. Він висів на хресті! Від цього сяйва відділилось світло в постаті голуба і, облетівши по храму, зупинилось на лівому плечі архієпископа, котрий так надалі і здавався мені Ісусом. Я була в стані відрізнити його рани, але обличчя не бачила. Однак зверху могла побачити Ісуса розіп’ятого, голова спадала Йому на правий бік. Я дивилась на Нього, на його покалічені плечі та руки, в правому боці мав рану і з неї випливала на ліву сторону кров, а на праву, думаю що вода, тому що дуже блистіла. Це були немов струмені світла, котрі були скеровані на вірних. Шокувала мене кількість крові, котра випливала. Я подумала, що вона зараз усе позаливає і залишить плями на обрусі, але жодна крапля на вівтар не впала. У тому моменті Діва Марія сказала:
– Це чудо над чудесами! Повторюю тобі: для Господа не існує ані часу, ані відстані, і в моменті перемінення усі присутні забираються до підніжжя Кальварії і знаходяться там у моменті розп’яття Ісуса Христа.
КАТАЛІНА: Чи можна собі це уявити?! Наші очі цього не бачать, але усі ми присутні у той момент, коли Ісуса прибивають до хреста! Коли Він просить в Отця прощення не тільки тим, котрі Його прибивають, але і нам, кожного нашого гріха: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».
КАТАЛІНА: Коли ми мали відмовляти вже «Отче наш», Ісус вперше заговорив до мене:
– Зачекай! Хочу, щоб ти молилась зі всієї глибини, наскільки тільки можеш. Пригадай собі особу (або осіб), котра тебе найбільше зранила у твоєму житті або скривдила, щоб ти пригорнула її до серця і сказала: «В ім’я Ісуса Христа пробачаю вам і бажаю миру. В ім’я Ісуса прошу, щоб пробачили мені і бажали миру». Якщо особа заслуговує на цей мир, то отримає його разом з великим добром. А якщо не буде в стані відкритися на нього, то цей мир провернеться до твого серця. Але я не хочу, щоб ти отримувала або переказувала знак миру особам, якщо не можеш пробачити і досвідчити його, насамперед, у своєму серці. Вважайте на те, що робите. Відмовляєте, «Отче наш… прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…». Якщо ви можете пробачити, але не можете забути, як говорять деякі, то ви ставите умови Божому пробаченню і говорите «пробач мені так, як я можу пробачити, але не більше».
КАТАЛІНА: Не знаю, як я можу виразити свій біль, бо усвідомлюю собі, в якій мірі можемо зранити, як можемо скривдити самих себе з приводу обтяження тих образ, злих почуттів і тих злих речей, які носимо у своїх серцях. Я пробачала і пробачала з цілого серця і просила пробачення для всіх, котрі мене колись зранили, аби відчути мир Господній. Целебранс сказав: « Обдаруй нас миром і єдністю…», а потім «Мир Господній нехай завжди буде з вами». Раптом я побачила, що між деякими людьми, але не всіма, котрі переказували один одному мир, появилося інтенсивне світло. Я знала, що це Ісус. Я кинулась подати мир і потиснути руку особі, котра була біля мене і відчула правдивий дотик Господній! Це Він пожав мені руку, щоб дати мир! Саме в тому моменті я була здатна пробачити і відкинути з мого серця усі образи до інших людей, які до того часу носила у своєму серці. Ісус прагне ділити з нами ці хвилини радості, щоб бажати нам свого миру. Наступив момент Святого Причастя. Я знов скерувала свою увагу на священика і архієпископа. Коли він приймав Святе Причастя, Діва Марія сказала:
– Це є момент молитви за целебранса і священиків, які відправляють разом Службу Божу. Повторюй разом зі мною: «Господи, благослови їх, люби їх, бережи їх, підтримуй їх своєю Любов’ю». Пам’ятайте про всіх священиків на світі, моліться за всі богопосвячені душі.
Далі буде…
http://www.misionar.in.ua
