Таїнство Євхаристії звершується під час Служби Божої, яка є безкровною жертвою Христа. Цю жертву священик служить в імені церкви та в імені Христа, однак головним служителем є завжди Христос, який приносить себе у безкровну жертву Отцеві, приносить себе за спасіння тих, хто увірував в Його ім’я. Тайну Євхаристії установив Ісус Христос на тайній вечері зі своїми апостолами ще перед своєю смертю, і заповів їм робити це на його спомин. Христос промовив до своїх учнів: «Я сильно бажав спожити оцю Пасху з вами, перш ніж мені страждати, бо кажу вам, Я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». (...) І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм і мовив: «Це Моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22,7- 20; Пор. Мт. 26, 17-19; Мр. 14, 12-25; 1 Кор. 11, 23-26.). Катехизм Католицької Церкви навчає нас, що Жертва Христа і жертва Євхаристії становлять єдину жертву: «Це одна і та ж жертва, і Той, Хто тоді приніс Себе в жертву на Хресті, тепер приносить Себе через служіння священиків. Лише спосіб приношення є інший. І тому, що в цій Божественній жертві, яка здійснюється у Службі Божій, Той Самий Христос, що один раз приніс Себе у кривавій жертві на жертовнику хреста, присутній і безкровно жертвується, ця жертва є насправді жертвою примирення» (Тридентський Собор; DS 1743.). Христос один раз приніс себе у жертву Отцеві на хресті, віддавши своє життя за спасіння всього світу і за всіх людей, однак безкровна жертва Служби Божої приноситься лише за вірних, тобто за охрещених, натомість той, хто не є охрещений не може вповні брати участь у безкровній жертві Христа, бо не може причащатися Тіла і Крові Христової, може лише бути присутнім і слухати Слово Боже, тобто Євангеліє, добру новину про спасіння в Христі – для того, щоби увірувати, охреститися і аж тоді поєднатися з Христом у Святому Причасті. Христос, який через своїх священиків і єпископів приносить безкровну жертву за вірних і для вірних, годує їх своїм Тілом і Кров’ю, Він правдиво є присутнім у святому причасті під видами хліба і вина. Хліб і вино завдяки Христовим словам, які священик вимовляє під час освячення і завдяки призиванню Святого Духа стають правдивим Тілом і Кров'ю Христовими, хоч і надалі зберігається форма і смак хліба і вина. Тайна Євхаристії є тайно віри і тому неможливо людським розумом зрозуміти глибину цього таїнства, тут потрібно лише вірити, вірити і ще раз вірити. Ще за свого життя Христос говорив апостолам та іншим людям про те, що дасть їм їсти своє тіло і пити свою кров, однак не всі люди прийняли Христові слова, навіть самим апостолам було нелегко чути це, бо вони приймали все дослівно, не знали бо, що Христос дасть їм своє Тіло і Кров під видами хліба і вина. Перші слова Христа про Євхаристію розділили учнів, як і слова про Його страсті стали для них причиною обурення: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» (Ів. 6,60). Євхаристія і Хрест були і є каменем спотикання для багатьох. Це та сама містерія, і вона не перестає бути приводом поділу. «Невже й ви бажаєте відступитися?» (Ів. 6,67) - це запитання Господа звучить і сьогодні, у ньому міститься запрошення Його любові - щоб ми відкрили, що Він один має «слова життя вічного» (Ів. 6,68) і щоби ми прийняли у вірі дар Його Євхаристії – тобто прийняли Його Самого. Всі охрещені є запрошені причащатися тіла і крові Христової під видами хліба і вина, натомість, хто не є охрещений – не може причащатися, навіть тоді, коли розуміє чи вірить, що це не є звичайні хліб і вино, а Тіло і Кров Христові, навіть, якщо визнає, що під видами хліба і вина є присутній Христос. Тайна Євхаристії є тільки для тих, хто був охрещений (і миропомазаний також) в ім’я Пресвятої Тройці, бо Пресвята Євхаристія є вершиною християнського життя, є життям християнина у Христі і життям Христа в охрещеному. Катехизм Католицької Церкви навчає нас, що «ті, хто був піднятий до гідності царського священства через Хрещення і глибше уподібнилися Христові через Миропомазання, через Євхаристію стають учасниками в жертві Господній разом зі всією спільнотою» (1322). Саме слово євхаристія означає подяку і перші християни у Службі Божій приносили подяку Отцеві за діло спасіння, яке Христос довершив у кривавий спосіб. Ті, хто увірували в Христа завдяки проповіді апостолів та охрестилися, брали участь у євхаристійній жертві та причащалися Тіла і Крові Христової і тим самим приносили подяку Отцеві за спасіння, яке отримали. Бути учасником євхаристійної жертви означає бути учасником спасіння, означає теж, що ми увірували у Христа і залишили гріх, залишили старе життя та живемо новим життям у Христі. Кожен охрещений може причащатися Тіла і Крові Христової якщо на своєму сумлінні немає тяжкого смертного гріха, який є перешкодою до причастя з Христом. Тому приступаючи до причастя маємо бути вільними від тяжкого гріха, визнавши його у святій тайні сповіді та отримати розрішення, тобто відпущення гріхів. Хоча всі охрещені є запрошені причащатися, однак не всі можуть приймати святе причастя. Такими є люди, життя, яких суперечить навчанню Христа і його церкви, тобто люди, які поповнюють ті самі гріхи і не хочуть з них покаятися. Такими є наприклад люди, які живуть разом без церковного шлюбу, хоч може бути, що вони мають цивільний, тобто держаний шлюб і вже живуть так багато років, а то й усе життя. Цивільний шлюб не робить їх чоловіком і жінкою перед Богом і церквою і тому вони не можуть приймати Святе Причастя до того часу, поки не укладуть церковного шлюбу. Така вимога церкви випливає з Божої заповіді і служить, як для добра самих вірних, так і всієї церкви. Тому, кожен, хто причащається Тіла і Крові Христової – тим самим перед Богом і церквою свідчить, що не буде свідомо і добровільно поповнювати тяжкого гріха, натомість, якщо причащається, але далі живе у тих самих гріхах і не бажає залишити їх, навіть, якщо час до часу визнає їх на сповіді, а потім знову добровільно їх повторює – така людина обманює себе саму, бо недостойно причащається Тіла і Крові Христової і буде відповідати перед Богом за отримане прощення і добровільно змарновані ласки. Св. Павло закликає до іспиту сумління: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п'є» (1 Кор. 11, 27-29). Той, хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити до таїнства Сповіді перед тим, як причащатися. Святе Причастя християнина означає цілковите залишення гріха і всеціле поєднання з Христом, бо де є присутній Христос – там уже немає місця гріхові. Катехизм навчає нас, що «Євхаристія означає і здійснює спільність життя з Богом і єдність Божого Народу, які роблять Церкву тим, чим вона є. У ній ми знаходимо одночасно вершину діяння, яким Бог освячує світ у Христі, і вершину культу, який люди у Святому Дусі віддають Христові і через Нього - Отцеві» (1325). Пресвята Євхаристія є «джерелом і вершиною всього християнського життя» - щось більше від цього таїнства ми не можемо отримати в цьому житті, бо Євхаристія є повнотою і звершенням життя християнина у Христі та провадить до вічного життя з Ним у вічності.

 о. Герман Ничак, ЧСВВ
uniat.ucoz.com