Бог сотворив світ і покликав до життя людину. Усе, що людина бачить, є подароване їй Творцем. За своєю природою людина є добра. Вона – чоловік і жінка – вінець усього творіння. Гармонія між людиною і Богом, людиною і природою була знищена гріхом. Саме він став причиною засліплення людини, яка «страждає в стогонах невимовних». Біль веде її до пошуків щастя. Хто може повернути гармонію і красу людині? – Лише єдиний Бог. «І Слово стало Тілом і оселилося між нами» (Ів. 1, 14). Ми, що в тіні темряви перебували, побачили велике світло – Господь навідався до люду свого: «Зрозумійте, народи, і покоріться, бо з нами Бог». Діти і молодь – це наше теперішнє і майбутнє. Вони, надія Церкви й України, стоять на порозі вибору майбутнього. Несміливі у визнанні своєї християнської віри, але дуже часто настирливі в гонитві за пропозиціями світу. Кожна молода людина є дуже щирою і багатою у своїй душі. Вона наповнена життєдайною енергією, яку часто не використовує для розбудови свого фундаменту або скріплення його після малих чи великих тріщин.
Наступною характеристикою юнаків і дівчат є шукання правди. Кожен з них відчуває, хто промовляє правдиво, а хто – лукавить. Маючи таку можливість, молодь часто купляється на дешеву рекламу фальшивих пропозицій правди. Ними можуть стати: захоплення людиною з неморальним авторитетом, входження у неконтрольований простір інтернет-світу і втрата дорогоцінного часу на фізичне і духовне самоутвердження людини, перебування у гурті вуличної молоді та попадання під вплив вуличного виховання. А звідси бере початок втрата культури мовлення, тютюнопаління, випивка алкогольних напоїв, вживання наркотиків і відкритість на розбещеність й тілесну невпорядкованість.
Попадаючи у тенета «приємної насолоди», юнаки і дівчата зупиняються у своєму психоморальному розвитку. Почуття вини, неспокій серця провадить їх до постійної втечі. Цю втечу можна порівняти до втечі Каїна, який не бачить у світі краси і гармонії. Він шукає спокою. Але не біжить до Бога, а шукає його у творінні. Щоб заспокоїти своє серце, молодь хоче притупити голос совісті, голос Божий у її серці, голос Спасителя, який у книзі Одкровення говорить: «Оце стою біля дверей твого серця і стукаю:як хто почує голос мій і відчинить двері» (Одкр. 3, 20). Не відчиняють наші діти свого серця для лікаря душі і тіла. Заглушують цей голос гучною музикою, довгими нічними прогулянками, а тому часто попадають в крайність.
Що робити, щоб не попасти в тенета світу? Блаженніший Святослав у своєму Посланні до молоді показує приклад Ісуса Христа, єдиного Спасителя людини. Він, прийнявши вигляд людини, прийшов до неї як Добрий Пастир, щоб знайти загублену вівцю і повернути її до стада спасенних. Глава нашої Церкви запрошує молодь зняти одяг гріха і дозволити, щоб Христос очистив нас і повернув нам одяг радості дітей Божих. Це повернення, як зазначається у Пастирському листі «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», відбувається в рамках конкретного місця, де зароджується і дозріває віра християнина. Тим місцем є парафія. Віра як дар і завдання не може зростати без щоденного читання і слухання Божого Слова. Неможливо зберегти визнання нашої християнської віри без живих клітинок на парафії, якими є катехитичні спільноти. Саме у них відбувається постійний процес входження в таємниці християнської віри, який провадить до єднання людини з Богом. Цю єдність із Господом людина переживає у найцінніші хвилини життя. Ними є Божественна Літургія – безкровна відкупительна жертва Ісуса Христа за спасіння людини і світу. Єднаючись з Христом на Службі Божій, людина запрошена Богом до тісного поєднання з Ним у Пресвятій Тайні Євхаристії. Євхаристія є центром життя Церкви і життя кожної людини, зокрема молодої. Єднаючись із Христом, приймаючи Його найсвятіші Тіло і Кров під видами хліба і вина, людині відкриваються очі і слух, запалюється серце і промовляють уста мовою любові та правди. Ця правда веде до діл милосердя супроти ближнього, до поширення Божого царства на землі, до перемоги добра над злом.
Неможливо пізнати Христа без Його Церкви. Неможливо розпізнати Божий голос без духовного вчителя, духовного провідника, яким є священик. Навіть Самуїл спочатку не розпізнав голосу Бога і двічі звертався до свого вчителя Еллі. Лише за третім разом, коли його духовний провідник сказав: «Говори, Господи, слуга твій слухає» (І Сам. 3, 9), – пророк зумів почути і зрозуміти голос Божий.
У своєму душпастирському служінні для дітей і молоді, як священик Христовий, стараюся невтомно працювати для тих, хто творить наше теперішнє і майбутнє. Юнаки і дівчата шукають вчителя, сповненого духом правди і життя. Спілкуючись із ними, я зрозумів яким даром є свята Тайна Священства для кожного із них. Молодь потребує того, хто б їх почув, вислухав, зрозумів й допоміг у пошуках щасливого майбутнього. Вважаю, що кожен священик є тим духовним батьком, який може перестерегти перед лукавими тенетами сучасних пропозицій світу.
о. Йосафат Фітель, ЧСВВ / http://www.misionar.info
