Від моменту, коли взаємні сто­сунки стали ближчими і привели до заручин, настав найважливіший, вирішальний період. Йдеться про остаточне запізнання рішення на­речених про те, чи їх взаємні пере­конання одне про одного, кажучи по-людськи, допоможуть запевнити щастя майбутній парі. Велика обе­режність тут не завадить. Не забу­ваймо, що причиною пізніших не­щасть є не тільки зла воля і свідоме приховування правди, але набагато частіше розчарування приходить, не зважаючи на найкращу волю обох, які хотіли бути щирими, діяли в до­брій вірі і бездоганно, але не знали глибше самі себе, не усвідомлювали, що забагато обіцяють і не можуть того виконати.

Тому батьки повинні думати про своїх дітей і доповнити ці недоліки на підставі багатого власного до­свіду та досвіду інших. Тож вони не повинні керуватися зовнішніми враженнями, видимою мужністю і вихованістю молодого чи красою і невинністю дівчини. Що стосується останньої, то не завжди, але дуже часто справджуються слова, що під гарним личком нерідко криється інша душа, адже краса буває причи­ною легковажності і зарозумілості. Коли ж з літератури і з досвіду відо­мо, що кохана жінка здатна вдавати наївну і невинну, і багато чоловіків стало жертвою її хитрості.

По-друге, не можна ніколи без­заперечно вірити словам, хоч би вони були найкрасномовнішими і підкріпленими запевненнями і при­сягами - потрібно ретельно досліди­ти вчинки, життя і поведінку іншої особи. Треба переконатися, чи він і вона були завжди добрим сином і дочкою, бо хто таким не був, той не зможе бути добрим чоловіком або дружиною. Чи завжди вони сумлінно виконували свої обов'язки, чи вели моральне життя, позбавлене гріхов­них схильностей. Ніколи не слід за­плющувати очей на колишні гріховні залежності. Не можна надмірно до­віряти обіцянкам змінитися, бо вони часто не є запорукою того, що зло через певний час знову не повер­неться.

Передусім треба перевірити, чи друга сторона є глибоко віруючою і практикуючою, бо хто в Бога не ві­рить серцем і вчинком, той не має фундаменту і не можна на нього покладатися, хоч би в цей час він справляв якнайкраще враження. Час заручин вимагає великої обе­режності, оскільки йдеться про осо­бисті контакти обох наречених. Вони повинні бути близькі і сердечні, але далекі від надмірної близькості, яка може далеко завести. Має домінува­ти повага і делікатність, особливо з його сторони. Хлопець, який не уміє в цей період так поводитися, у май­бутньому, ставши чоловіком, тим більше не спроможеться на це.


6. Турбота про матеріальні справи

Поряд з духовними і моральни­ми турботами, пов'язаними з при­готуванням до подружнього стану, не слід забувати й про інші. Подру­ги, які бажають належно виконува­ти обов'язки щодо себе і дітей, по­требують для цього також здоров'я, матеріальних засобів, вміння вес­ти домашнє господарство. Перед укладенням шлюбу молоді повинні взаємно переконатися щодо стану здоров'я один одного, від чого зале­жить їх родинне щастя, а особливо здоров'я й доля дітей. Не потрібно ніколи поєднувати свою долю з хво­рими особами або тими, які мають успадковані хвороби, особливо коли йдеться про венеричні або психічні. Наречені мають право на гарантії у цій справі, хоча б у формі свідоцтва, виданого сумлінним лікарем.

Другим важливим пунктом є за­безпечення достатнього утримання родини і то можливо через самого чоловіка, бо система праці дружини поза домом виявляється часто згуб­ною для родинного життя і для ви­ховання дітей. Дружина натомість повинна добре розумітися на веден­ні домашнього господарства, бути ощадною і сумлінною. Питання по­сагу є другорядною справою. Воно справді пригодиться, але не від ньо­го залежить щастя подружжя. Мало того, великий посаг буває часом причиною нещасть, а також нерідко одруження заради грошей.

Рекомендується, аби молодята походили з одного стану. Нерівність походження й інтелекту нерідко бу­ває причиною пізніших непорозу­мінь, бо сторона, що стоїть вище у цьому, ставить вимоги, яким інша не може відповідати. Найгірше буває, коли в жінках після першого періоду захоплення, оживають давні звич­ки - не хочуть працювати, бажають, щоб все робили за них, скаржаться на черствість чоловіка, на брак різ­номанітності життя, брак грошей і через це отруюють домашнє щастя.


7. Добре виховання і всебічна освіта

Згадані вище проблеми дають батькам обох сторін широке поле для діяльності, частково протягом довгих літ виховання дітей, коли саме закладається фундамент, а частково у вирішальний період. У цьому останньому періоді вони по­винні особливо просити Бога про допомогу і світло, бо їхня роль бу­ває тоді дуже тяжкою, вимагає вели­кої уваги і рівночасно делікатності, щоб не втручатися надмірно авто­ритативно до починань дітей. Вони повинні неменше постаратися аби переконатися в усіх згаданих пунк­тах, адже лише тоді вони зможуть спокійно віддати свого сина чи до­чку, дати їм своє благословення і до­віритися Богові, що ясне сонце, яке сходить над колискою нової дороги життя їхніх дітей, не зайде ніколи, а погідно буде їм світити до кінця.

Виховуючи так своїх дітей, бать­ки повинні взяти до уваги другу ймовірність, що можливо не всі з них вийдуть заміж чи одружаться. Не бе­ручи до уваги здоров'я й інші пере­шкоди, сьогодні існує велика кіль­кість дівчат у Польщі, приречених наперед на примусове дівицтво че­рез брак чоловіків. Завданням бать­ків є передбачити таку можливість і запевнити дітям не тільки матері­альний побут через фахову освіту, але також забезпечити їх моральну сторону через належне усвідомлен­ня, вироблення характеру і погли­блення релігійного життя. Кожний син і дочка повинні, отже, бути так виховані, щоб могли бути добрими чоловіками і жінками, а, якщо не вступили у подружній зв'язок, щоб не чулися непотрібними, але зали­шилися людьми порядними, корис­ними і щасливими.

Переклад з польської. о. Станіслав Подоленський, ТІ. Педагогічний підручник. Порадник для батьків і вихователів, Краків 1930. Греко-Католицька Традиція 7, липень 2014 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org