Вибір чоловіка чи жінки тільки через призму ідеалу, але без тверезої застанови, залишає відбиток на майбутньому житті. Часто вже перші дні після шлюбу розвінчують оманливі уявлення і відкриваються очі, але вже запізно. Ми могли б уберегти своїх дітей від багатьох розчарувань, якби від самого малку привчали їх до обережності і тверезого погляду на світ, до оцінювання людей на підставі їхніх вчинків, а не слів.
Добрий вибір життєвого шляху для дитини є однією з найбільших турбот батьків і вихователів. Від нього залежить щастя і добро суспільства. Досвід показує, що ті, які вибрали невластиву для них дорогу, усе життя будуть почуватися нещасливими, а суспільство не матиме від них великої користі. Добрий вибір - це нелегка справа, особливо у час безробіття, економічних криз і непевної ситуації. Не вдаючись у подробиці, спробуємо визначити декілька основних вказівок як для батьків та вихователів, так і для молоді.
1. Що є вирішальним при виборі стану?
Передусім, повинна бути певна схильність, готовність віддатися цій професії. Не варто обирати заняття, яке тобі категорично не подобається. Погано роблять батьки, насильно нав'язуючи дітям певну професію чи діяльність. Минули уже часи, коли інтелігентні люди соромилися фізичної праці, промислу і торгівлі. Нині зростає розуміння того, що кожна діяльність добра і потрібна для суспільства, а у зв'язку з цим зростає й кількість навчальних закладів з відповідних професій.
Другим важливим чинником при виборі професії є здоров'я. Різні професії мають різні вимоги щодо цього, і тому варто добре застановитись, чи ти відповідатимеш цим вимогам. Наприклад, людина, яка має проблеми з диханням, не може стати учителем або працівником в атмосфері, насиченій пилом і димом. Хто має слабкий зір, не повинен вибирати заняття, яке б вимагало здорових очей і т. д. Потрібно вибирати собі таке заняття, яке можна добре виконувати без великої шкоди для здоров'я.
Третім не менш важливим чинником є здібність до обраного фаху. Йдеться тут, залежно від роду заняття, про фізичні чи розумові здібності, або про ті, що стосуються певних відчуттів: пам'ять, якщо потрібно буде швидко орієнтуватися; сила м'язів, якщо потрібна буде вправність; гострий зір, слух або дотик. Без цих даних праця не буде доброю, а в деяких професіях їх брак може навіть стати причиною нещасних випадків, як наприклад у водіїв, машиністів, пілотів. Сьогодні є спеціальна наука - психологія заняття, яка допомагає у дослідженнях тих психологічних і фізіологічних властивостей, що їх вимагає кожен фах. Опираючись на практичний метод, вона старається виявити здібності даної особи й визначити, які заняття їй підходять.
Четвертим чинником, який також варто згадати при виборі професії, є конкретні умови йперспективи, що відкриваються для певної категорії працівників. Не слід обирати професію, якщо вона у майбутньому не забезпечить праці і достатнього утримання.
2. Пам'ять про останню ціль
Ідеальним був би вибір такого фаху, який дозволить даній особі використати якнайкраще її розумові й фізичні здібності, принесе їй задоволення від улюбленої праці й забезпечить добрі умови життя. Варто додати, що при виборі стану людина не повинна ніколи забувати про свою основну мету - славу Божу і власне спасіння, цьому вона повинна підпорядкувати все інше. Якщо ж хтось наперед знає, що в певній професії не зможе бути моральною людиною, тоді він повинен відмовитись від неї та обрати щось інше.
Батьки з свого боку повинні також пильно стежити за здібностями дітей, а після закінчення школи вирішити, де вони будуть продовжувати здобувати освіту. На навчання не слід шкодувати коштів, бо для дітей це є питання життя.
3. Духовний стан, монаше покликання
Ведучи мову про вибір професії, не можемо залишити осторонь таке важливе питання, як покликання до священичого чи монашого стану, яке дуже часто зустрічає спротив з боку батьків. Для батька й матері, які працювали над дитиною, сама думка про розлуку чи відмову від омріяної на старості літ опори в житті є тяжкою і болісною. Але чи не переживають вони подібних відчуттів, проводжаючи дочку до дому чоловіка, часто у далекі краї? Метою батьків є щастя дитини, а вона може знайти його саме в тій професії, якої прагне, тим більше, що йдеться про святий і вищий від інших стан.
Не личить християнським батькам забороняти, коли сам Бог цього бажає. Погоджуючись із Його волею, ми запевняємо щастя дитині й собі самим, Бог же винагородить за це не тільки у майбутньому житті, але вже тут, на землі. Цілком хибною є думка, що батьки і діти перестають спілкуватися. Посвята себе на служіння Богові не відкидає любові до батьків, а навіть освячує і підносить її. Вияви найвищої прив'язаності з боку синів і дочок, посвячених Богові, є щоденним явищем.
Інша справа, що бажання посвятити себе Богові може бути миттєвою хвилинною забаганкою або наслідком розчарування. Треба впевнитися у правдивості покликання. Коли ж виявиться, що Бог направду кличе до себе, католицькі батьки не повинні Йому противитися, але, керуючись Його любов'ю, прагненням щастя для дитини і власним обов'язком, хай переможуть почуття жалю і зі щирим серцем віддадуть дитину на це святе служіння.
Переклад з польської. о. Станіслав Подоленський, ТІ. Педагогічний підручник. Порадник для батьків і вихователів, Краків 1930. Греко-Католицька Традиція 7, липень 2014 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
