|
 | | |
|
Головна » Роздуми про віру
Очі всіх були, звернені на гріб у саду Йосифа з Ариматеї. Як приятелі, так і вороги чогось від нього сподівалися, чогось побоювалися та чогось очікували. Але два дні гріб залишався німим. Аж третього дня відкочений камінь, який закривав вхід до гробу, засвідчив, що Спасителя немає вже в гробі, що Він воскрес.
І Христос справді воскрес, бо повинен був воскреснути. Так провіщали пророцтва, так свідчили праобрази. А також сам Христос вказав апостолам і жидам на своє воскресення, як на підтвердження, що Він є Месією та Богом. Жиди з великим напруженням чекали третього дня від зложення Господа у гробі. Якщо б Спаситель не воскре
...
Читати далі »
|
Слепая жажда счастья
Другой случай, когда любимому приписывают несуществующие ценностные качества, – это случай человека, который во что бы то ни стало хочет вытянуть счастливый жребий. Здесь мы имеем не гордыню, не солидарность разросшегося "я", а слепую жажду счастья, которая заставляет его усиленно искать любви. Он хочет безоговорочно и страстно любить, поскольку это прекрасно и делает счастливым; отсюда его желание видеть своего избранника верхом совершенства, ведь тогда он сможет считать свое чувство большой любовью, а себя – счастливейшим человеком. Сюд
...
Читати далі »
|
Любовь и ее ложное сравнение с "привязанностью" к тому, что вызывает чисто субъективное удовольствие
Любовь в собственном и самом непосредственном смысле – это любовь к другому человеку, будь то материнская любовь, любовь ребенка к своим родителям, любовь к друзьям, супружеская любовь или любовь к Богу и к ближнему. Любовь к безличным объектам – такая как любовь к нации, родине, стране, произведению искусства, дому и т. д. – хотя и является в известной мере аналогией, все же несравненно менее удалена от собственно любви, чем любовь к собственной персоне
...
Читати далі »
|
В те дни:
Соломон молился в храме: Если и иноплеменник, который не от Твоего народа Израиля, придет из земли далекой ради имени Твоего — ибо и они услышат о Твоем имени великом и о Твоей руке сильной и о Твоей мышце простертой — и придет он и помолится у храма сего: услышь с неба, с места обитания Твоего, и сделай все, о чем будет взывать к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твое, чтобы боялись Тебя, как народ Твой Израиль, чтобы знали, что именем Твоим называется храм сей, который я построил. (3 Цар 8:41-43)
...
Читати далі »
|
Останнім часом усе більше трагічних повідомлень з країн, де мусульмани та індуїсти становлять більшість: християнські громади там зазнають переслідувань і утисків. Індія, Сирія, Ірак, Пакистан, Нігерія… список можна ще довго продовжувати. Тривожні новини про життя християн приходять з окупованої частини Донбасу та анексованого Криму. Та, попри гоніння, переслідування і утиски, переслідувані християни зберігають вірність Христові.
У той самий час християни комфортного умовного Зах
...
Читати далі »
|
"Любитимеш ближнього твого, як себе самого (Mm 22, 39)
Ми повинні любити Господа Бога свого всім серцем своїм, всією своєю душею, всіма своїми думками і всією своєю силою. Це перша і найбільша заповідь. Далі Спаситель додав: "Друга подібна до неї: люби ближнього свого, як себе самого", тобто - як своє власне тіло і душу. З цього випливає, що ми самі повинні бажати і старатися, щоб нам було добре, щоб ми не терпіли шкоди ані на тілі, ані на душі. Святе Письмо говорить: "Хто недобрий сам до себе - до кого ж добрим він буде?" (Сир. 14, 5).
...
Читати далі »
|
Як говорить Тридентський Собор: "Віра - це початок спасення, джерело оправдання". Однак, щоб знайти це спасіння і бути вічно щасливим, не досить тільки вірити в Бога і в Його об'явлення, ми повинні також на Нього надіятися. Надія є так само нам потрібна, як і віра. "Я тебе врятую! Ти не поляжеш від меча, і життя твоє буде тобі замість здобичі за те, що ти надіявся на мене..." (Єр. 39, 18). А в псалмі 39, 5 читаємо: "Блажен муж, який на Господа поклав своє довір'я". Ще в іншому місці Святе Письмо говорить: "Гляньте на донедавні покоління, подивіться: чи зазнав хтось ганьби, довіривши Господові? Чи був
...
Читати далі »
|
Заповідь любові до ближнього не має кордонів чи обмежень. Вона огортає всіх, навіть ворогів. У Євангелії Христос указує на джерело та приклад цієї любові – самого Бога.
Поведінка Бога, що особливо виявилася не лише в теорії, а й у самій особі Ісуса Христа, для християн є і прикладом, і джерелом любові.
І заповідь любові до Бога нерозривно пов’язана із заповіддю любові до ближнього, що у Євангелії від Луки поєднані в єдину заповідь.
Святий Лука епізод із двома Заповідями лю
...
Читати далі »
|
Душа, яка справді любить Бога, намагається у всьому Йому подобатися. Але щоб подобатися Богові, потрібно якнайдокладніше виконувати те, що Він наказує і чого від нас бажає.
Хто прагне подобатися Богові, той використовує кожну нагоду, щоб причинитися до Його слави або допомоги ближньому.
"Любімо Бога, - говорив св. Вінкентій а Паульо до священиків-місіонарів. - Не жаліймо ні праці, ні труду, бо часто буває, що акти любові хоч випливають із ніжного серця, є невиразні, тому що не виявляються на ділі".
...
Читати далі »
|
Хто любить Бога, бажає лише того,
чого Бог бажає, та вдовольняється
тим, що Бог на нього зсилає
Коли ми когось любимо, то довіряємо йому у всьому. Для нас усе, що та особа говорить чи робить, є добрим. Подібно почуває себе душа, яка любить Бога. Вона свято переконана, що її віра в могучість, мудрість і милосердя Бога не є даремною, тому разом зі святими говорить: "Хоча Бог забрав би моє життя, я не перестану Його любити. Хоча я не розумію, чому Бог так поступає, однак вірю, що все, що Господь Бог робить, є справедливим, доско
...
Читати далі »
|
Терпіння, як вчить святий Августин, - це «готовність переносити тягарі зі спокійною душею», тобто не бентежачись і не впадаючи в смуток. Терпіння «не дозволяє залишати в збентеженні душі ті речі, завдяки яким ми досягаємо ще більших благ».
Багато хто задає собі справедливе питання: чи завжди потрібно терпіти зло? Тут потрібно провести відмінність між схильністю душі і необхідністю звершення справедливості, яке, як говорив блаженний Павло VI, є мінімальною формою любові. У зв'язку з цим можна також згадати енцикліку Пія XI Divini Redemptoris (проти комуністичного атеїзму): «Ніколи милосердя&
...
Читати далі »
|
Піст - це насамперед період очищення. Духовне очищення. Золото, щоб очистити, піддають дії вогню і не один раз. Наша душа, мов золото, потребує і піддається очищенню протягом усього нашого життя. Але це очищення надмірно проявляється під час постів. Господь дозволяє, задля нашого спасіння і очищення, щоб полум"я пекла особливо інтенсивно проникало у наші душі в період постів. Тому духовні християни завжди помічають надмір спокус, пристрастей, терпінь, приводів до гріха у цей час. Ці пекельні стріли з усією люттю намагаються проникнути у наші серця, вбивши у наших душах джерело життя - Божу благодать. Саме тому, в період посту, як ніколи слід приділяти ува
...
Читати далі »
|
Час тривання Великого Посту для багатьох українців нашого посткомуністичного і постмодерного сьогодення – час пов’язаний з клопотами «правильного харчування» та підготовки до Великодних Свят. Багато людей зберігають приписи нем’ясоїддя, нерибоїддя, немолокоїддя, неяйцеїддя з ревністю, яка нічим не є меншою від ревності затятих мусульман у часі Рамаданського посту. Велика кількість українських католиків, бодай формально, виконають свій річний «обов’язок» – прийдуть на св
...
Читати далі »
|
Сьогодні розмова учнів з Ісусом виглядає так, ніби вони на «різних хвилях». Ісус їм про одне, а вони думають геть про інше. Учні дістали не докір за забудькуватість, а застереження щодо фарисейської закваски. Чому? Що таке закваска фарисейська?
Стережіться розчини (закваски) фарисейської, що є лицемірство! (Лк 12, 1)
Про це Ісус попереджав не один раз. Що таке лицемірство? Воно включає в себе подвійні стандарти, два обличчя однієї людини, шукання своєї вигоди, осуд, прикидання та інше.
Цікаво, що під час докору Ісус ка
...
Читати далі »
|
Людська побутова свідомість перемагає християнську, відсуваючи її на узбіччя.
Якщо відбувалось би інакше, нам не треба було би кожного року наново припоминати елементарну правду народження Місії: Він народився поза нормами людського існування - народився в скотському закуточку, народився безпритульним, який немає навіть елементарного притулку або криївки в моменті своєї найбільшої беззахисності – в моменті приходу на цей світ… Народився, хоча й очікуваним, але все ж т
...
Читати далі »
|
Шклянка маку
Зближаються Різдвяні свята. І, принаймні, в Галичині вони пройдуть так, як це відбувалося з дідів-прадідів, з дотриманням усіх традицій, усіх обрядів.
Знову подорожчає «на базари шклєнка маку» і пшениця на кутю, підскочать в ціні яйця, а горіхи і так вже коштують як щире золото. То правда, що в Україні все подорожчало. Але на галицьких базарах перед Різдвом мак, лущена пшениця, горіхи і сушені гриби обов’язково осягнуть захмарні ціни. Дай Боже, щоб я помилився у цьому своєму прогнозі. Але так було все. З дідів-прадідів. Так певно буде і цьог
...
Читати далі »
|
"І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре..." (Бут. 1, 31). Господь Бог у своїй Премудрості, Провидінню та Любові сотворив цей світ — Небо, землю, світила небесні та людину, котрі у своїй гармонійній єдності є незбагненним витвором Божої величі. Ми повинні жити в гармонії з природою і дякувати, віддаючи славу Великому Творцеві за всі добродійства і ласки, а головне — за дар життя, яке людина, на жаль, так мало цінує не усвідомлюючи свого покликання на землі.
"Життя — це чудова річ", — часто можна почути від людей, а особливо від молод
...
Читати далі »
|
ПРО ПОГАНСЬКІ, АНТИХРИСТИЯНСЬКІ І БОГОПРОТИВНІ ЗВИЧАЇ НА ДЕЯКІ АНТИХРИСТИЯНСЬКІ І НЕХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА
Важливе місце у житті християнина займають християнські свята. Вони стали невід'ємною частиною нашого релігійного життя. Церковний Літургійний Устав складений так, що провадить нас від свята до свята впродовж цілого року. Святкуючи їх, ми кожного разу наново переживаємо і розпам'ятовуємо дуже важливі події і таїнства з життя нашого Спасителя Ісуса Христа та Його Пресвятої Матері. Крім празників на честь Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці, святочне вшановуємо також пам'ять святих Божих Угодників. Їхні імен
...
Читати далі »
|
І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.
(Лк. 12:16-21)
<
...
Читати далі »
|
Питання про сенс життя є одним з найважчих питань. Воно наполегливо повертається у важких обставинах життя, особливо тоді, коли розчаровують близькі люди та друзі, коли приходить хвороба і терпіння, коли здається, що цілий світ на голову звалився.
Воно наполегливо повертається і вимагає відповіді коли ми стоїмо над відкритою могилою близької нам людини... Бо могила є тим місцем, де ми складаємо не лише тіло померлої людини а також її найшляхетніші почуття й мрії, всі плани та здібності. Тут закінчується любов і ненависть, радість і терпіння. Закінчується всіляка активність. Закінчується також багато наших мрій і надій, зв’язаних з померлим.
...
Читати далі »
|
Євангеліє нам каже: «...тільки Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» Це риторичне запитання стосується сьогодення дуже виразно. Чи є багато людей, хто дійсно вірить в РЕАЛЬНУ присутність Ісуса Христа Сина Божого, зокрема, в Пресвятій Євхаристії? Не йдеться про те, щоб знати розумом, що Він є, бо так навчили батьки чи церква, йдеться про живу віру. Коли людина каже: «вірую, Господи, і ісповідую», вона має жити цією вірою і своїм життям свідчити це повсякчас: вдома, на роботі, при зустрічі зі знайомими і не знайомими, сама перед собою в тишині наодинці зі своїм серцем і розумом, і перед Богом.
...
Читати далі »
|
Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: «Матимуть пошану до мого сина». Та виноградарі, уздрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину. І, взявши
...
Читати далі »
|
ПИТАННЯ: Чому Господь допускає смерть дітей і молодих людей? Ми повинні нести свій хрест і спасаємося стражданням, але відносно дорослого це ще можна зрозуміти, а з якою метою ці хрести даються дітям?
ВІДПОВІДЬ: Якби Бог створив людину тільки для земного життя, то сумніви в допустимості страждань були б цілком виправданими. Страждання в такому випадку дійсно здаються несправедливістю і навіть абсурдом.
Але якщо ми розуміємо, що створені для майбутнього, вічного життя, то параметри нашої оцінки земних речей змінюються і навіть повністю перевертаються. В Євангел
...
Читати далі »
|
Жити глибиною духа означає приймати життя цілісно, разом із його завершальним етапом — смертю. Смерть це завжди кінець біологічного життя, фізичний процес розкладу, деструкція, перед лицем якої людина залишається безсилою. Також вона є небуттям несповнених мрій, життя, існування.
Давні монаші статути, наприклад, бенедиктинський чи камедульський, радили щодня згадувати про смерть. Однак не згадувалося про смерть заради тривання в смутку, але навпаки, аби жити свідомо й інтенсивно. Якби ми щодня думали, що можемо не дочекатися світанку, то кожен день переживали б у спосіб більш свідомий та інтенсив
...
Читати далі »
|
«Я не проміняла б і десяти хвилин любові до ближнього
на тисячу років світських забав»
Св. Тереза
Як добре, що є святі, вірні наші друзі, які завжди чують наші молитви і нам допомагають. Вони вже в небі, насолоджуються вічним щастям і моляться до Бога, щоб і ми були щасливими навіки.
І що може бути краще, ніж так, як вони, осягнути вічну радість у Царстві Божому? Є багато хороших шляхів, але треба вибирати найкращі і не баритися, бо земне життя дуже коротке.
Свій вибір зробила свята Тереза з Лізьє, яку 1997 року Святіший
...
Читати далі »
|
Християни, які не тільки традиційно визнають свою віру, але намагаються довести духовністю і знанням свою віру у Господа, задаються питанням про померлі душі. Беремо тут до уваги віруючих Католицької, Православної та Протестантської (Євангельської) Церков. Усіх нас об’єднує три остаточні речі, в які віруємо, – Смерть, Суд, Небо, Пекло. Не будемо зараз аналізувати кожне поняття зокрема. Спробуємо сьогодні за допомогою Світла Святого Духа розказати про молитву за померлих, про те, куди ще потрапляють душі, крім Неба і Пекла. Коли у вічності є лише Небо, то душа не потребує молитви, адже мета молитви – освячення і наближення до Бога, а ті душі в
...
Читати далі »
|
Віра - це великий скарб, за який ми повинні Господу Богу завжди дякувати і старанно його зберігати. Тому ми зобов'язані уникати всього, що противиться вірі і призводить до її втрати.
Сьогодні розглянемо, що веде до цього:
І. Гордість і непотрібне мудрування в таїнствах віри.
ІІ. Занедбання релігійних обов'язків та грішне життя.
III. Читання злих книжок і приставання зі злими людьми.
...
Читати далі »
|
Блаженна людина, що витерпить пробу...
До написання цих рядків спонукала стаття, опублікована в одній із невеликих газет, які майже на кожному кроці розповсюджуються безкоштовно. "Чи належите ви до мільйонів людей, які страждають від хвороб тривалий час? Якщо це так, то чи бажаєте ви всіма силами позбутися цього? Чи хочете бути здоровими? Чи хочете мати засіб для зцілення?
Все, що робив Ісус, Він робив для нас. Він повністю викупив нас від рабства гріха і хвороб. Сьогодні Ісус живий, Він не змінився. Він бажає вам добра та пр
...
Читати далі »
|
Вірити - значить вважати щось, що стверджує достойний віри свідок, за правду. Наприклад, якийсь місіонер з Європи розповідає людям, які живуть на екваторі, що в його вітчизні вода взимку твердне, так що слон може ходити по річці. Слухачі вважають почуте майже неможливим, бо ніколи нічого подібного не бачили ані не можуть собі цього уявити, але, знаючи місіонера як людину праведну і правдиву, вірять йому. Багато світських наук опираються лише на віру: географія, історія, природничі науки. На вірі грунтуються і судові вироки. Учні вірять учителеві, суддя - свідкам. Так є із правдами християнської релігії. Тут віра є конечна, і віру цю назив
...
Читати далі »
|
«Перебувайте у вірі»
(Кол. 1, 23) Один німецький священик після II Світової війни потрапив у
большевицький полон і його заслали в Казахстан. Повернувшись додому, він
написав книжку, в якій розповів, що разом із ним на засланні перебував
українець із Київщини. Того чоловіка засудили на досмертну каторгу за
те, що завзято держався своєї віри, а мав він слабке здоров’я, тож праця
у таборі була понад його сили. Наглядач жорстоко знущався над тим
чоловіком, бив нагайкою, кричав і підганяв у праці. Знеможений копанням
землі, нещасний упав і не міг підвестися, тож його занесли до таб
...
Читати далі »
|
Служіння
Богові полягає в смиренні. Проте в
сучасному світі люди не бажають чути про смирення чи послух. Для них це те
саме, що визнати себе слабшими за когось, а слабаком не хоче бути ніхто. На
жаль, смирення асоціюється лише з негативними явищами: з поразкою, програшем чи
відступом. Наприклад, сумирними вважаються, злочинці затримані поліцією. Таке розуміння
смирення не випадкове. Зважаючи на те, що цілий світ живе за принципом
«виживають найсильніші», головним завданням стає перемога над суперниками. Люди
з усіх сил намагаються перемогти, перевершити і довести свою перевагу над
іншими. Уступити комусь в боротьбі за
«місце під сонц
...
Читати далі »
|
Дай мені спізнати,
Господи, кінець мій, і міру днів моїх, яка
вона, щоб я знав, який я
тлінний.
Псалом 39, 5 Я на землі чужинець
Псалом 119, 19
Земне життя
– це тимчасове доручення. В Біблії життя
порівнюється до туману, подуву і пари, що вказує на його короткочасну,
скороминущу, швидкоплинну природу. В Біблії сказано: «Бо ми вчорашні… тінь на
землі – дні наші» (Іов 8,9). Для того, щоб
прожити власне життя з користю, ви повинні засвоїти дві прописні істини.
По-перше, ваше життя є просто миттю в по
...
Читати далі »
|
«Праведник мій з віри буде жити»
(Євреїв 10, 38) В одному європейському відпустовому місті є статуя бідного сліпця,
який простягненою рукою доторкається хреста. Внизу біля статуї написано:
«Відзискати віру – це важливіше, ніж відзискати зір». Глибокі слова! Бо
без зору люди живуть, навіть є щасливими, а без віри людська душа не
може жити і не може бути щасливою. Якщо людина втрачає майно, славу,
приятелів, здоров’я, то все ж вона спроможна знайти мир, спокій і навіть
щастя, коли має сильну віру. Якщо нема віри, то ані здоров’я, ані
гроші, ані слава, ані вигоди не дадуть п
...
Читати далі »
|
Вшанування святих – один із головних пунктів, які розділяють
католиків і протестантів. Останні вбачають у культі святих
ідолопоклонство та відступництво від віри. Аргументи протестантів
виглядають досить переконливо: якщо Ісус помер за нас, заплативши за
наші гріхи, і Він є всемогутній Бог, то навіщо звертатися по допомогу до
когось іншого? Чому ж католики не полишають цієї практики? Спробуємо
розібратись.
Святі – приклад для наслідування
На підтвердження своєї позиції протестанти зазвичай наводять цю біблійну
цитату: «Один бо Бог, один також і посередни
...
Читати далі »
|
Віру треба розвивати так, як і все інше: через вправи. Хто хоче бути добрим скрипалем, той мусить щоденно годинами вправлятиcя. Хто хоче побити рекорд по бігу, той мусить щоденно тренуватися. Віру зміцнюємо через зовнішнє визнання віри, а особливо через релігійну практику. Потрібні дві речі, щоб розвивати віру: зовнішнє визнання, виконання релігійних практик.
1. Визнання зовнішнє.Зовнішня віра і зовнішнє визнання відповідає людській природі, яка складається з душі і тіла. «Бо серцем віриться на спасіння» (Рим. 10, 10), - говорить св. апостол Павло, - бо визнання віри внутрішнє і зовнішнє для спасіння людини є конче потрібне. Зовнішнє визнання
...
Читати далі »
|
Церква в третю неділю по Воскресінні
представляє нам сумний стан людських душ в образі євангельського
розслабленого чоловіка, що вже тридцять вісім літ був спаралізований, а
Христос чудесним способом оздоровив його.
Де і коли сталася та подія? В місті Єрусалимі, у свято Пасхи.
Христос пішов з учнями до Єрусалиму. Помолився в святині і вийшов за
браму, де був досить великий і обмурований ставок, а навколо нього було
п’ять критих піддаш. Під тими піддашшями лежало багато хворих: сліпі,
глухі, німі, криві, горбаті, спаралізовані, хворі на сухоти, струпаві та
обтяжені іншими недугами. Очі всіх хворих були звернені на ставок. Час
від часу сюди невидимо сходив а
...
Читати далі »
|
Ті, хто читає Біблію, знають, що прихід
Спасителя вже близько: пророцтва й ознаки чітко свідчать про це. Повені,
землетруси й глобальні катастрофи постійно нагадують про це. Ось і
нині, коли весь світ тремтить від страху, щоб не вибухнув реактор на
«Фукусімі-1», згадуємо про подію, яка сталась 25 років тому і також є
певною ознакою останніх часів.
26
...
Читати далі »
|
Матвiя 3:13-17 13
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.
14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі
йти до мене? 15 А Ісус відповів і сказав
йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив
він Його. 16 І охристившись Ісус, зараз
вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що
спускався, як голуб, і сходив на Нього. 17 І ось голос почувся із неба: Це Син
Мій Улюблений, що Його Я вподобав! Христос
хрищається!
...
Читати далі »
|
На перший погляд може видатися, що проблема
календарного святкування Нового року штучно витворена, надумана. Мовляв,
не вбачаємо в цьому ніякого негативу, так роблять усі, так живе цілий
світ, чому ми, українці, маємо завжди відставати від цивілізації?
Але це не зовсім так. Немає проблеми для тих, які
цілком втратили відчуття приналежності до Святої Віри, народу, до
Батьківщини, до культури і звичаїв своїх предків. Для космополіта немає
жодної проблеми. Його батьківщина, народ, віра - там, де йому добре
платять, де він матеріально забезпечений і безпечно почувається.
...
Читати далі »
|
Чим є молитва?Господь Бог дав нам в руки могутню силу, що їй
навіть Він сам не може опертися, а тією силою є молитва. Молитва - це
привілей і обов'язок людини. Привілей, бо відриває нас від сотворінь і
лучить з Богом, а обов'язок, бо випливає з тієї правди, що ми Божі
сотворіння, християни і Божі діти.
Молитва - це піднесення духа до Бога або розмова
душі з Богом, а щодо християн, то це таємна і довірлива розмова Божої
дитини зі своїм Небесним Батьком. Святий Йоан Золотоустий каже: "Це
найвище достоїнство і честь людини, що вона може розмовляти та довірливо
спілкуватися зі с
...
Читати далі »
|
Початок Різдвяного посту нагадує: пора зайнятися своє душею. Ліки
добре відомі. Кожен християнин знає, що єдиною можливістю очистити душу є
сповідь та прийняття Святих тайн. Однак наважитися піти до сповіді не
завжди просто. Що відбувається з тими, хто не сповідається, чому сповідь
і причастя є такими необхідними та про деякі стереотипи щодо цього ми
поговорили з отцем Порфирієм Шумилом чину Святого Василія Великого, який
служить у Храмі Царя Христа на Майзлях. - Яка суть сповіді і причастя? Чому людям, які звертаються до
священиків зі своїми проблемами, в першу чергу радять висповідатись і
прийняти святе причастя?
...
Читати далі »
|
"Від якогось часу мучать мене докори сумління з причини навіть
малих переступів. Я хотіла б часто приступати до Святого Причастя, а
увесь час маю якісь скрупули. Кожний сумнів спричиняє, що не приступаю
до Святого Причастя або приступаю з докорами сумління. Найбільш мучать
мене гріхи (а можливо тільки спокуси?) в сфері мислення. Не вмію
розпізнати що є спокусою, а що гріхом, і що є гріхом легким, а що
тяжким. Чи, наприклад, потреба бути сприйнятою іншими є гріхом? Адже
кожна людина потребує сприйняття зі сторони інших, але де лежить межа
між слушним пошуком сприйняття і порожнечею чи гордістю? Мені не є
чужими також спокуси заздрощів. Перед тим, як усвідомлю соб
...
Читати далі »
|
Поза християнською вірою питання зла, тобто страждання у всій
різноманітності його проявів, залишається невирішеною загадкою. А якщо
його приписувати анонімній злій волі чи долі, яка жорстоко і неминуче
диктує свої правила світові, то загадка стає похмурою таємницею,
залишаючи людину на розсуд безжалісної потворної сили, яка навалюється
на неї незалежно від того, винна людина чи ні. Саме на основі цього
досвіду несправедливості і фатальності людського болю народились, серед
інших, літературні шедеври, серед яких - грецькі трагедії, де зображені
людські терзання та драматичні умови проживання.
Розум
не спроможний знайти відповідь, котра
...
Читати далі »
|
Після вчення Ісуса Христа про тісні ворота (Лк. 13:24) практикуючі
християни прагнуть морального вдосконалення шляхом зосередження усіх сил
на постійну боротьбу з перешкодами до святости, щоб під дією благодати
брати участь у вічному житті. Це вдосконалення є процесом, у якому
використовуються піст, молитва, послух та утримання як засоби осягнення
вищої мети – спасіння. Апостол Павло у своїх листах вчить про духовне
вдосконалення шляхом дотримання заповідей (Ді.24:16). Святі Отці пишуть
про вправляння у чеснотах та різних способах осягнення праведности та
благочестя. Досконалість залишається обов’язком кожного християнина і
найбільше розкривається у словах Христ
...
Читати далі »
|
Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове 2 Кор 5, 17 Життя з Богом, навіть у Ньому – неабияке
життя. Важко озвучити вихвалянням таке буття, воно неймовірне. В такому
житті не може бути страшних тривог чи пекельного болю, Бог не зішле тобі
ніколи тих мук, які ти, друже, не зможеш подолати. Але те, що ми
називаємо стражданням, Господь називає: ти Мені потрібен! Так, Йому
потрібна наша віра в Нього і в Його діла. В Бозі наша сила, без Нього ми
просто немічні, бо ми походим
...
Читати далі »
|
У цілому світі з давніх давен триває велика боротьба між добром і
злом. Все почалося з того, як частина ангелів пішли проти Бога і виявили
свою гординю. Пізніше сатана через обман спокусив Адама і Єву. Але Бог
через свою безмежну любов вигнав наших прародичів з Раю, щоб нам
допомогти. Проте, зло на цьому не зупинилося. Воно почало поширюватися
дальше: Каїн вбиває свого брата Авеля; Бог через велике зло людей спалює
Содом і Гомору; Великий потоп і т.д. Причиною усіх наслідків - гріх.
Гріх має велику здатність поширюватися і збільшуватися. Він завдає
великої шкоди цілому людству та всьому створеному. „Кожний хто ч
...
Читати далі »
|
Досвідом звільнення поділився під час свого перебування в Польщі
о. Йосиф-Марі Верлен, який зустрівся в Магдаленці з відповідальними
особами молитовних груп:
Особи, що приходять до наших груп, будучи вплутаними в різні
нехристиянські практики, не повинні отримати враження, що ми воюємо з
ворогом, який живе за цими практиками, виходячи з якоїсь ідеології.
Виходимо від зустрічі з Тим, Хто змінив усе наше життя, Хто є усім нашим
щастям. Не допоможемо іншим людям на їхній дорозі навернення, якщо не
передаватимемо їм нашої християнської радості, нашого щастя. Потрібно
відкласти велику ідеологічну д
...
Читати далі »
|
Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! (Йн 15, 9)
Мені часто доводиться бачити, що багато християн, докладаючи великих
зусиль, щоб любити, так і не можуть любити. Вони борються з почуттями
гніву, агресії, нетерпеливості чи образи. Чому? Можливо, тому що кожна
людина змагається зі своїми проблемами, своїми болями, а коли у тебе
щось болить, то ти навряд чи будеш думати про проблеми ближнього. Також,
можливо, тому що часто, намагаючись любити, ми починаємо реалізувати
свої хибні уяви про любов до ближнього.
Перше з ц
...
Читати далі »
|
Це основне питання всієї релігії, всієї філософії, всіх наук, що
торкаються людських уявлень, бо воскреснути міг тільки Бог. Отже,
питання про воскресіння – це питання про те, чи є Бог?Саме
тому не дивно, що майже всі твори антихристиянської літератури, що
зупиняються на воскресінні, відповідають на це питання негативно. Цю
відповідь вони дають настільки наполегливо, що у багатьох, хто їх читає,
склалося враження, ніби дійсно ніяка інша відповідь неможлива. Вони,
ймовірно, і не знають, що після деяких важливих відкриттів (про них мова
буде попереду) факт воскресіння Христа визнав при кінці свого життя
ніхто інший, я
...
Читати далі »
|
Хто вірує в нього (в Сина Божого), не буде засуджений, хто ж
не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина
Божого (Йн 3,18)
Людям часом здається, що Бог нас засуджує, натомість не Бог нас
засуджує, а гріх, який володіючи людиною, має владу її ввести до пекла
(див. Лк 12, 5). Ми і так були приречені на вічну загибель внаслідок
первородного гріха Адама і Єви, і внаслідок панування гріха в людському
світі. У світі немає безгрішних, всі ми завинили перед Богом, але самі
звільнитися від влади гріха не можемо. Христос прийшов у світ саме для
того, щоб перемогти грі
...
Читати далі »
|
|
| |
| | |
|
Присвячений Святому Йосифу - Обручнику Пресвятої Богородиці
Відправляємо:
|
|
