"Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода! Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: блажен муж, що сагайдака ними наповнив – не будуть такі посоромлені, коли в брамі говоритимуть з ворогами.” ( Пс.127: 3- 5)

Коли досвідчена  мама відчуває перші ознаки  ранкової нудоти,  вона розуміє, що зародилось у ній нове життя, яке народиться через дев’ять місяців. Ох, боже мій, невже знову! Хоч, як це не гумористично звучить, але це   справді  зітхання з нотками розчарування. Бо не завжди вагітність є запланованою,  не завжди мама сприймає свій цікавий стан  як  сформований   пріоритет і цінність.

На жаль, сучасне суспільство не цінує відкритості щодо дітей. У сучасному мисленні, діти не є благословенням від Бога, як говориться в Біблії, але товаром, який можна купити в точний час і в точній кількості, як людина бажає. Одночасно ця кількість повинна бути малою. Таким чином, лише жити задоволенням, а не турботами.  Зрештою, діти провокують багато незручностей і витрат, а також багато клопоту. Тому, чим менше, тим краще.

Це, звичайно, не Божий шлях щодо дітей.  В Старому Завіті  діти вважалися  благословенням  Божим:  чим більше дітей, тим більше благословення. Ця точка зору є заплутаною навіть для багатьох християнських батьків, готових прийняти більше дітей як частину своєї віри.  Але і вони  відчувають  себе обтяженими  щоденним піклуванням про велику сім’ю. Так, тягарі великої родини дійсно реальні, а світ завжди готовий їх підкреслити. Переваги великої родини також є реальними, але  мало хто  проголошує їх!

По-перше, давайте обговоримо часто перебільшені  тягарі великої родини. Це правда, що багатодітні сім’ї часто живуть без деякої розкоші, яку  можуть собі дозволити  менші сім’ї.  Деякі нещасні пари не готові відмовитися від розкоші заради ще однієї дитини. Це  справді дуже  сумна справа. Дитинка, яка у батьків одна або їх є двоє,  може поставити запитання: ” Якщо  б у вас був вибір між витратою на підключення  кабельного  телебачення і моїм народженням, щоб ви обрали?” Люди вважають розкішшю різні дрібниці, забуваючи, що в історії світу переважна більшість сімей не мала  жодних   зручностей і задоволень, які ми сьогодні вважаємо необхідним. Навіть сьогодні в інших державах мільйони сімей позбавлені багатьох дрібниць, без яких не можемо  уявити собі життя . певною мірою, потрібно  жити в ногу з часом, наприклад:  без Інтернету і телефону практично не можливо  зробити продаж або купівлю будинку чи автомобіля, не кажучи вже про виклик і скасування призначень лікаря, якщо ми чи наші діти  захворіли і так далі. Автомобіль є просто  необхідним  для більшості людей. Проте, кабельне телебачення (або будь-яке телебачення взагалі), система DVD, комп'ютер з усіма сучасними оновленнями, новий розкішний автомобіль, відеокамера, продукти популярних  марок чи брендовий одяг  для усієї  сім’ї — жодна з цих речей не є необхідною для життя. Уявіть собі, що протягом століть матері не мають фотографії  дитини із посмішкою! Я стверджую, що потрібно придбати цифрову камеру,  посудомийну і пральну  машину. Але це в жодному разі не означає, що потрібно відмовлятися від народження дітей.  Деякі пари не народжують більше, ніж двоє   дітей, оскільки не зможуть забезпечити їм достойної освіти.  Хіба це не образа для всіх тих вельми успішних і щасливих людей, які пройшли через життя без вищої освіти? Щоправда, деколи вища освіта допомагає достойно утримувати   сім’ю, але чи завжди це так?  Крім того,  ще один беззаперечний аргумент на користь  вищої освіти — вона  покращує розум і робить людину  всебічно обізнаною, високо культурнішою, краще оснащеною для насолоди інтелектуальними  заняттями. Тим не менш, хіба   вища освіта може бути ціннішою, ніж  життя? (Не кажучи вже  про сучасні ВУЗи, де рівень знань і освіти настільки впали,  що про високу мораль годі й згадувати;   студент швидше дізнається про сексуальну розбещеність, наркотики і алкоголь, ніж про користування інтелектуальними знаннями). Хоча деякі батьки одержимі ВУЗами, інші відмовляються мати дітей, поки  не придбають будинок чи квартиру.

            Ніхто не заперечує, що деякі багатодітні сім’ї страждають через реальні   труднощі, їм  іноді потрібно відмовитися не тільки від розкоші, але фактичної потреби. Деякі  живуть у великій нестачі, не можуть навчатися у ВУЗах, цілісінькими днями тяжко працюють для забезпечення достатнього харчування. Це реальні проблеми, з якими  зустрічаються   деякі  багатодітні  родини й до сьогодні. Але батьки будуть благословенні Богом за їхню мужність і радість життя в межах  цієї  бідності, бо Сам Ісус так  жив  і освятив її. Їхня віра в Боже провидіння  винагородиться. Вони  по-справжньому проживають  своє життя, так як вчить Господь, не переймаючись обмовами інших.

            Тим не менш,  не страх про турботу  достатнього харчування чи одягу  приводить багато пар до рішення мати тільки єдину дитину, але частіше страх втратити розкіш. Простіше кажучи, вони дивляться крізь призму  світських благ (які не мають вічної  цінності) протягом життя людини, не задумуючись  про вічність.

            Чому? Невже  великі сім’ї, які обходяться без цієї розкоші, будь-яким чином  менш щасливі? Навпаки! Не потрібно бути філософом для розуміння, що матеріальні блага не роблять людину щасливою. Справді, як не дивно, матеріальні блага часто мають протилежний ефект. Що приносить більше щастя, ніж насолода  використання своєї творчості, відчуття гордості за виконану  власноруч роботу.  Наприклад:  сім’я, яка розважає себе, читаючи вголос, співає разом пісні, ставить  пародії один для одного, відчує велике задоволення, ніж сім’я, яка сидить загіпнотизовано перед телевізором цілий вечір. Створення власних  прикрас для  своєї ялинки іноді може привести до непередбачуваних іграшок, але ялинка, прикрашена таким чином, здатна згуртувати родину і залишити  теплі спогади; ніж дерево, прикрашене  красивими, серійними скляними кульками,  купленими  в магазині. І діти, які проводять час разом за миттям і витиранням посуду, тому що їхні  сім’ї не можуть дозволити собі посудомийну машину, дізнаються більше про командну роботу, ніж  коли-небудь могли почути з нотацій   від батьків. Дійсно, життя без певних  зручностей або розкошей  може виглядати спочатку  дуже важким подвигом, але часто це є великою  благословенною працею.  Таким чином, більшість недоліків і  скарг  щодо наявності великого сімейства є переважно   маскуванням. У великій сім’ї, де маленькі жертви утворюють суть  повсякденного життя, кожен член дізнається, що дійсно є важливим.  Разом  вони справді набагато щасливіші у  досягненні цієї мудрості.

            Але ми досі не згадували про  найбільші  переваги  великої  родини,  всупереч переконанням сучасних гедоністів, які стверджують, що любов розділена і тому є  обмеження  в багатодітних  сім’ях. Члени таких   сімей знають, що з кожною  наступною  дитиною любові і радості стане більше, а ми отримаємо більше допомоги і любові в майбутньому.

            Згадайте  будь-який  щасливий час у вашому житті: ваші  шкільні чи студентські роки;  хороші фільми або ігри, у яких ви брали  участь; книги, які ви прочитали;  жарти, які  вам сподобалися. Що було найкращим елементом у  всі ці часи? Чи не було там багато різних людей? Чи були б  ваші шкільні  роки  настільки веселими, якби не  ваші вчителі  і  друзі? Чи  ваші улюблені фільми або п'єси були б цікавими, якби  не  взаємодія  окремих особистостей, задуманих яскравою  уявою сценариста або драматурга, так добре зображені грою  талановитих акторів? Чи не є повсякденні  ситуації дуже схожі на унікальних персонажів роману, яких автор викликає до життя? Письменник повинен ввести ряд людей в свою  історію, бо через свою  різноманітність вони зацікавлюють читача. Чи  жарти були б  смішними, якщо б  ви не знали, чи не могли уявити собі  людей, які  причетні до них? Так, це люди роблять життя таким  насиченим  і цікавим! Чому? Тому що люди унікальні, цікаві, з  вічними  цінностями,  на відміну від речей. Вони зроблені за образом і подобою Божими  і, отже, вони є найбільш ідеальним Його  відображенням.  Щоправда, люди можуть викреслити  Бога зі свого життя, в результаті деякі з них можуть здатися нам моделями  більш  демонічними, ніж божественними; також  можуть часто використовувати  Богом дані таланти для руйнування в цьому світі і шкоди  тим, кого вони зустрічають. Тим не менш, людські істоти є більш цінними, ніж будь-яка матеріальна річ у цьому світі, бо тільки вони мають безсмертну душу і  мислення, володіють  вільною волею — через  силу Божої любові.

            Враховуючи все це, як ми можемо заперечувати, що з кожною дитиною, яку  Бог посилає в сім’ю, він збагачує життя і додає  любові? Кожна дитина відкриватиме  нові перспективи, нові ідеї, нове почуття гумору, нові  виклики  і розширені надії на краще майбутнє. Кожна дитина матиме унікальні стосунки з будь-яким  членом своєї    родини. Навіть, якщо деякі діти віддаляються один від одного в певний час, вони все ще зможуть  зрозуміти  своїх братів і сестер таким чином, як  ніхто інший. Крім того, як важливо в житті  вміти налагоджувати стосунки з будь-якою людиною  і задовільняти потреби інших; як співпрацювати з людьми; як вибачитися і прощати; як прийняти критику витончено; як сміятися над собою; як розуміти перспективи інших! Ці уроки дізнаються діти щодня  у багатодітній родині. Ці уроки починаються ще до того, як  дитина навчиться говорити, так як навіть у ранньому віці дитини ознайомлюються з  різними особливостями своїх  братів і сестер — з початкового рівня.  Крім того, вони вчаться миритися між собою,  також дізнаються, як любити і, на щастя для них,  мають довічних вірних  друзів, які можуть допомогти у будь-який момент.

            Особливою є сім’я, в якій діти народжуються протягом року, так би мовити, один за одним.  Хоч  зачаття нового життя протягом року після пологів викликає  потрясіння в  сучасному суспільстві, іноді  несхвально  відгукуються і медпрацівники. Та,  фактично, є кілька переваг, у мінімальній віковій різниці між дітьми, особливо, коли мама здорова.  Однією з переваг є те, що організм матері є добре підготованим  до вагітності, оскільки має недавній попередній досвід. Це може здатися дивним, але багато жінок стверджують, що їх перша вагітність була найважчою, бо їхні тіла довго  пристосовувалися до цього дуже дивного стану!  Але з наступними вагітностями ставало дедалі легше; деякі жінки вважають, що багато неприємних симптомів, таких як:  ранкова нудота, мали набагато легшу форму. Тому, коли жінка робить великий проміжок у народженні дітей,  викликає новий стрес для свого організму, змушуючи звикати і перебудовуватись  знову й знову. Тоді як жінка, яка народила дитину протягом року чи двох  перед  новою  вагітністю, пристосовує свій організм до нормального стану набагато краще.

            Але є ще більше переваг  між дітьми, близькими по віку. Хоча, коли вони всі маленькі, у  матері іноді виникає спокуса рвати на собі волосся, хоч багато в чому її ситуація  простіша, ніж у інших матерів. З одного боку, чим менший  вік дитини, коли він стає старшим братом чи сестрою, тим краще він чи вона адаптуватимуться, уникаючи прояву ревнощів. Це має сенс. П'ятирічній   дитині, яку пестили  протягом останніх п’яти років, не так легко здати своє  цінне  становище в сім’ї, ніж  півторарічній, чиї звички ще не так глибоко вкоренилися. Крім того, чим менша різниця  у віці двох дітей, тим швидше вони будуть гратись разом. І це дивно, як ранньому віці діти можуть бавитися і взаємодіяти один з одним, особливо, коли вони близькі за віком! Справді, коли діти близькі за віком, вони будуть ближчими один до одного протягом усього їхнього дитинства, юності і всього життя.

            Нарешті, батьки, у яких мала вікова різниця між дітьми,  виконують  волю  Божу  в особливий спосіб. Адже,  більша кількість маленьких дітей тягне за собою деяку фізичні та фінансові труднощі, а також соціальне відчуження в культурі, що сприймає це  як  самопожертву. Такі батьки знають, що Бог спостерігатиме за ними, дбатиме про  них особливим чином, бо вони приймають усіх дітей, що Він подарував їм. Народжують їх, не піддаючи сумніву чи плануючи аборт,  але повністю довірившись  Йому.  Вони дійсно визнають, що кожна дитина - це благословення з Небес, і вітають  кожне  нове життя з любов’ю і благоговінням, що Бог призначив кожному з батьків відчувати.

            Звичайно, сім’я не обов’язково щаслива просто тому, що  велика; великі родини мають свої біди теж, та  іноді, безумовно, можуть бути дисфункційними. Проте, найчастіше, велика родина є щасливою, тому що батьки мали мудрість і мужність обрати самопожертву любові і життя, а не розкоші світу.  А це згодом переходить до їхніх дітей.

            Та, на жаль, є  нещасні пари, які хотіли б мати великі родини, але з якихось причин не можуть, тому що не в змозі виносити; інші пари використовують періодичне утримання у зв’язку з серйозними психологічними, медичними чи фінансовими  умовами. Ті, хто був в змозі виносити  тільки одну  або дві дитини, повинні зробити все можливе для розвитку у них творчості, любові та самопожертви, які так легко виховати в багатодітній сім’ї. Якщо у людини є гроші, важко  не зіпсувати свою єдину  дитину в сім’ї:  занадто багато подарунків на дні народження чи Різдво привчить дитину отримувати все, що вона  захоче. Хоча, як і решта з нас,  дитина ніколи не виглядатиме задоволеною,  швидко  навчиться цінувати речі більше, ніж людей, як сьогодні роблять  багато матеріалістів. Заохочуйте  дитину  робити власноручно деякі  речі, а не завжди купувати їх для неї, навіть, якщо у вас є гроші.  Крім того, важливо  навчити свою дитину  любити інших, беручи участь у благодійній діяльності, беручи дитину із собою на такі заходи, наприклад: відвідування будинку престарілих чи сиротинці. Цей урок  любові і самопожертви запам’ятається їй на все життя.  Не слід християнським парам, які  благословенні багатьма дітьми,  засуджувати пари з меншими сім’ями, чиїх мотивів і обставин вони не можуть знати. Хоч і очевидно, що багато пар, навіть християнських, практикують  періодичне утримання без серйозної причини або, навіть практикуючи  контрацепцію, обидва з яких є тяжким  гріхом. Біль горя викидня, безпліддя та аналогічних  випробувань тільки посилюється, якщо ми обсуджували це через незнання.

            Сучасне суспільство завдає великої шкоди родині, вселяючи страх і мотиви егоїзму, які відраджують здорові молоді пари від  відкритості для  дару нового  життя. Американські сім’ї втратили багато радості й багатства, тому що страх дискомфорту заморозив серцях батьків, а  діти, які ростуть, вчаться цінувати блага світу більше, ніж братів та сестер. Багато батьків бояться матеріальних жертв, але також бояться важкої роботи, що виникає з великою кількістю дітей. Часто молодим  матерям  бракує впевненості, що вони можуть впоратися,  хоч це всього лиш безпідставні сумніви.  Протягом століть  велика народжуваність була  соціально прийнятною,   як само собою зрозуміле. Більшість цих жінок не були святими і не супермамами, вони просто була впевнені, що  можуть керувати великою родиною, тому що багатодітні сім’ї були частиною життя в той час. Справді, сьогодні ми набагато краще оснащені для створення  великих сімей; сучасні жінки краще освічені і мають більше сучасних зручностей, не кажучи вже про краще медичне забезпечення, ніж будь-коли раніше. Єдине, що жінкам бракує на сьогоднішній день - це заохочення і підтримка суспільства, відсутність яких спричинили  невпевненість в собі і страхи.

            Але де ж їхня віра в Бога? Він дасть їм силу, терпіння і гроші для забезпечення   сімей. Він  посилає дитину і  засоби по догляду за цією дитиною. Що стосується важкої роботи - так, це важко, але вона є   кориснішою, ніж аутсайдерство.  Спостерігаючи за дорослими,  діти ніжно піклуються про своїх молодших братів і сестер, бавляться  разом, вчать їх сміятися над загальними жартами, працюють і моляться разом. Це  більш ніж достатня  нагорода за всю роботу,  не кажучи про вічне щастя з Богом на небі.  Мудра мати одного разу сказала: "Якщо одна дитина займає повністю ваш час, як можуть двоє дітей  займати  більше?”

www.livingrosary.org.ua