Ціль наша - спасіння і Життя Вічне

Для Вічного Життя створені ми Творцем нашим і до нього словом Божим покликані, Святим Хрещенням оновлені, і Христос, Син Божий, заради того у світ прийшов, щоб нас до нього покликати та привести, - і Він один необхідно потрібний. Тому перше зусилля та турбота твоя про те нехай буде, щоб його отримати. Без нього все - ніщо, хоч і цілий світ здобудеш. Для отримання його всякий гріх і пристрасть до суєти світу цього перешкоджають, бережись же, щоб не втратити Вічне Життя. Тимчасове життя бережеш, хоча й неодмінно залишиш його, і все робиш, щоб його не втратити; наскільки незрівнянно більше треба берегти Вічне Життя й усе старання прикладати, щоб того не втратити! Все тимчасове проти вічного - ніщо. Шукай же Вічне Життя, як єдине твоє правдиве добро, і всього того, що двері до нього зачиняє, уникай. Бог чоловіколюбивий хоче для тебе спасіння: нехай буде це хотіння й твоїм. Бажай же та шукай того, як голодний - їжі, спраглий - пиття, і отримаєш, що бажаєш.
Правдиві християни в цьому світі живуть, як подорожні, мандрівники та прибульці; і завжди на Небесну батьківщину вірою та душевними очима споглядають і досягнути прагнуть. Будь же й ти у світі цьому мандрівником та прибульцем, і безперестанно на батьківщину свою Небесну споглядай, і таку отримати старайся.
Життя наше в світі цьому – не що інше, як безперестанна подорож до майбутнього віку.

Люби Бога і дякуй йому за все

Бог є твій Творець, Визволитель, найвищий Благодітель і благий Промислитель. Він як створив тебе, так від тоді всяке добро тобі подає. Без добра Його і хвилини жити не можеш. Не бачиш ти Благодітеля свого тілесними очима, але бачиш благодіяння Його, які подає тобі: бачиш сонце, місяць та зорі Його, які світять тобі; бачиш вогонь, який зігріває тебе і варить їжу тобі; бачиш воду, яка напоює і омиває тебе; бачиш їжу, яка насичує тебе; бачиш одяг, яким покривається наге тіло твоє; бачиш й інші незліченні блага, які Він подав тобі в потребі твоїй і на розраду твою. Бачачи ж і отримуючи благодіяння, всюди й завжди з любов'ю невидимого Благодітеля свого згадуй і за усі благодіяння від чистого серця дякуй Йому. Найбільше і найвище Його благодіяння - що благоволінням Його прийшов до нас Христос, Єдинородний Син Його, і чесною Своєю Кров'ю і стражданням відкупив нас від диявола, пекла та смерті. Незбагненна відкрилася нам тоді благодать Божа. Треба ж і нам завжди на це велике і умом неосяжне діло Боже вірою дивитися і безперестанно про нього пам'ятати; і Богу, Який нас, недостойних, так полюбив, з усього серця приносити вдячність; поклонятися Йому, хвалити, співати і славословити Його серцем і устами: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій, і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого (Лк. 1, 68 - 69). Пам'ятай же і ти завжди велике це діло Боже, і дивуйся тому, і від серця дякуй Богові, і живи так, як хоче Бог, що прийшов у світ грішників спасти, щоб не образити Його своєю невдячністю. Хоче Він тебе спасти, так що і в світ заради тебе прийшов, і постраждав, і помер святою плоттю Своєю, - виконуй же й ти святе хотіння Його і з усією ретельністю дбай про спасіння душі своєї. Будь вдячний Йому і живи смиренно, любовно, лагідно та терпеливо, як Він Сам жив і того хоче від тебе.
Всюди та в усьому з любов'ю помічай Господа Бога твого і святу любов Його до нас. Все, що бачиш на землі, і на небі, і в домі твоєму, збуджує тебе до згадування Господа Бога твого і любові Його святої. Любов Божа обіймає нас: всяке творіння Боже про любов Його до нас свідчить. Бачачи ж творіння Боже і користуючись ним, говори в собі так: це є діло рук Господа Бога мого, і заради мене воно створене. Ці світила небесні: сонце, місяць та зорі – Господа Бога мого є твором, цілому всесвіту і мені вони світять. Ця земля, на якій я живу, яка плоди мені і худобі моїй вирощує, і все, що на ній є, Господа мого є твором. Ця вода, яка мене і худобу мою напоює, Господа мого є добро. Ця худоба, яка мені служить, Господа мого є твором, і мені на службу від Нього дана вона. Цей дім, в якому я живу, Боже добро є, і мені він даний від Нього для заспокоєння мого. Ця їжа, яку я вкушаю, Божий дар є, мені для зміцнення та втішання немічної плоті моєї даний. Цей одяг, в який одягаюсь, Господь Бог мій подав мені заради прикриття нагого тіла мого, та інше.
Цей образ, образ Христовий, є образ Спасителя мого, Який заради мене в багатобідний світ прийшов спасти мене вмерлого, і постраждав, і помер за мене, і так від гріха, диявола, смерті, пекла відкупив мене. Поклоняюся невимовному чоловіколюбству Його.
Цей образ Богородиці є образ Пресвятої Діви, Яка Господа Бога мого Ісуса Христа плоттю без сімені народила. Благословенна між жінками Матір, що Бога плоттю породила, і благословен плід утроби Її! Блаженне лоно, що носило Господа Бога мого, і сосці, які Його кормили!
Цей образ Предтечі є образ великого Пророка, який від Бога посланий перед Спасителем моїм Ісусом Христом і про Нього, Який вже прийшов у світ, звістив людям і вказував на Нього: Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. (Йн. 1, 29), - і Того хрестити сподобився у водах Йорданських.
Цей образ Апостола є образ учня Спасителя мого, який сам Його бачив і спілкувався з Ним: і коли чуда робив, Його бачив, і коли навчав, чув, і коли страждав за спасіння світу, і воскреслого з мертвих, і коли вознісся на Небо, бачив, - і від Нього посланий у вселенну проповідувати Святе Євангеліє Його.
Цей образ мученика є образ того подвижника, який став до крові за честь Спасителя мого Ісуса Христа, і за ім'я Його святе життя свого не пощадив, і благочестиву нашу віру, як істинну, пролиттям крові своєї утвердив.
Це слово, Святе Письмо, яке я чую, є слово Боже, є слово уст Його, уста Господні промовляють це, і нині через нього Бог мій мені каже: Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла. (Пс. 119, 72). Господи! Дай мені вуха чути слово Твоє святе.
Цей дім священний, церква, в якій я стою, є храм Божий, в якому від вірних, братії моєї, приносяться Богу моєму молитва та славослів'я. Ці священні голоси, славослів'я та молитва спільна, є ті голоси, якими спів, подяка, хвала і славослів'я посилаються святому імені Бога мого.
Цей священний муж, єпископ чи ієрей, є найближчий служитель Бога мого, який мені та іншим людям, братії моїй, сповіщає дорогу спасіння.
Цей брат мій, кожна людина, є улюблене твір Бога мого, як і я, - твір, на образ Божий і на подобу створений і впав; Кров'ю Сина Божого, Спасителя мого, як і я, відкуплений і до вічного життя словом Божим покликаний. Треба мені його любити, як улюблений твір Бога мого, любити, як себе самого люблю, і не робити йому нічого, чого собі не хочу, і робити йому те, що собі хочу. Бо так повелів Бог мій.
Словом, будь-який випадок і будь-яка річ можуть і повинні збуджувати тебе до любовного згадування Господа Бога твого та показувати любов Його до тебе, так що і саме покарання від любові Його до нас буває, за написаним: кого Господь любить, того карає (Євр. 12,6). Поминай же всюди, в кожному випадку і в кожній речі ім'я Господа Бога твого. Бережись забувати Благодітеля, задовольняючись благодіянням Його, щоб не виявитися Йому невдячним. Адже забуття благодітеля є явним знаком невдячності.
Бог є найвище Добро, від Якого всяке інше добро і блаженство, яке є і може бути, походить. Блаженство без Бога є окаянство та бідність, життя -смерть, радість і солодкість - гіркота. З Богом жити і в нещасті є щастя; в убогості - багатство; в безславності - слава; в безчесті - честь; в скорботі - розрада. Без Бога не може бути правдивого спокою, миру та втіхи. Тому люби Його, як найвище добро твоє і блаженство, люби більше від усякого творіння, більше від батька й матері, більше від жінки та дітей, більше від себе самого. До Нього Єдиного приліпляйся серцем твоїм і найбільше Єдиного Його бажай та шукай. Він - вічне твоє добро і блаженство, без Нього і в нинішньому віці нема, і в майбутньому не буде життя та блаженства. Всяке створіння Боже - добро, але Творець незрівнянно кращий. Люби ж і бажай те найправдивіше Добро, як суттєве, безначальне, присносущне і незмінне, від Якого всі створіння добрими зробилися.
Любов - це перше і головне почуття, яким повинні бути закарбовані всі наші відносини до Бога; але любов холодна, яка нічим не виражає себе, не що інше є, як пустий привид, безжиттєве зображення, подібне на живописне зображення вогню, який, при всій яскравості кольорів, ні не світить, ні не зігріває. Тому що якщо віра, за свідченням апостола, без діл мертва є (Як. 2, 20), то яким чином любов може існувати без них - любов, від якої сама віра запозичує свою силу і дієвість (див.: Гал. 5, 6)?

Правдиво почитай Бога

Бога почитай не зовнішньо, але доброю совістю, страхом, любов'ю, послухом, вдячністю, молитвою, вірою. Бо Бог є дух нематеріальний, тому не чимось іншим, як тільки духом і правдою почитається.
Ім'я Боже з пошаною, страхом і благоговінням поминай, і то лиш в тих випадках, коли треба поминати. Ім'я Боже святе та страшне, і ті, хто поминає Його з непошаною важко грішать. Почитай ім'я Боже, як Самого Бога. Царя земного ім'я з пошаною поминаєш, як і належиться; тим більше Царя Небесного ім'я, для Ангелів та душ святих любе й солодке, з високою пошаною поминати треба.
Правильно поминається ім'я Боже в молитві, славослів'ї, подяці, хвалінні, в піснях духовних та бесідах, в розмовах, які християнам подобають, тобто, про святе слово Боже, про Закон і Євангеліє, про прихід Христовий у світ, про життя Його на землі, страждання та смерть Його заради нас, про смерть людини і суд Христовий, про вічні муки та Вічне Життя, та інше. В інших розмовах, без крайньої потреби не поминай імені Божого, і якщо потреба буде пом'янути, з обачністю та належною пошаною поминай.
В неправді та жартах бережись пом'янути ім'я Боже, щоб не постиг тебе відразу Суд Божий: Бо Бог наш - вогонь, що пожирає (Євр. 12, 29).
Ввійшла у звичай божба, як от: їй-Богу, на то Бог, свідок Бог, бачить Бог, на то Христос, та інше. Це не інше що є, як сатанинська вигадка, на зневагу імені Божого і загибель людей винайдена. Ти бережись так і подібно божитися. Коли потрібно буде тобі утвердити істину, буди тобі слово Христове: так, так; ні, ні (Мт. 5, 37). Решта все - від неприязного духа.

Старайся догоджати Богу

Старайся Богу догоджати вірою та послухом, тобто, роби те, чого Він хоче і що Йому угодне, і не роби того, чого Він не хоче і що Йому не угодне. Без послуху що не робить людина - не угодне Богу.
Ухиляйся від зла і твори добро заради Бога, а не заради іншої якоїсь причини: те заборонив, а це звелів Бог. Все те не угодне Богу, що не заради Бога робиться. Нехай буде завершенням всіх діл твоїх - воля Божа, яка не хоче зла, а хоче добра.

Спасіння в Господі Ісусі Христі

Спасіння твого ні в чому іншому не покладай, як тільки в Єдиному Христі Ісусі, Спасителі світу. Якщо істинно віруєш, що Він за тебе постраждав та помер і є Спаситель твій, то люби Його всім серцем твоїм, слухай Його та догоджай Йому, як Спасителю своєму, і всю надію спасіння в Ньому Єдиному покладай і стверджуй. Неодмінно повинні ми добрі діла творити, як християни, але спасіння від Єдиного Христа просити та очікувати повинні.

Будь уважним до слова Божого

Слово Боже, тобто, Святе Письмо, пророками та апостолами нам передане, люби як і Самого Бога: Боже слово є слово уст Божих. Якщо Бога любиш, то неодмінно і слово Боже любиш. Бо воно є послання Боже до нас, недостойних, і найвищий Його дар, нам заради спасіння поданий: якщо любиш Того, Хто послав, люби й посланий від Нього лист до тебе. Слово Боже мені, тобі та всім дане від Бога, щоб кожен, хто хоче спастися, через нього спасіння отримав. Коли цар земний до тебе напише лист, любиш такий і з любов'ю й радістю прочитуєш його. Наскільки більше лист Царя Небесного, слово Боже, любити і з любов'ю та радістю прочитувати треба.
Слово Боже не заради того дане нам, щоб воно лежало, на хартії написане, але щоб ми користувалися ним духовно, просвічувалися, на шлях істинний та спасіння наставлялись, звичаї свої виправляли і за правилом його у світі цьому жили і Богу догоджали. Якщо ж хочеш бути правдивим християнином, неодмінно старайся жити за правилом його. Бо слово Боже є насіння Небесне: має в нас плід виростити, собі подібний, тобто, святе і Небесне життя. Інакше воно звинуватить нас в день Страшного Суду Христового. Живи ж так, як слово Боже вчить, і за ним себе виправляй.

Початок мудрості - острах Господній

Без віри живої та страху Божого благочестиво жити неможливо. Віра жива від розважання слова Божого і Святого Духа в серці людському збуджується. Заради цього треба читати слово Боже, прислухатися до нього і молитися, щоб Сам Бог світильник віри в серці нашому запалив.
Страх Божий народжується, в основному, від розважання про всюдисущість та всезнання Боже. Бог всюди. Де б ми не знаходилися, з нами Він. Що б ми не робили, говоримо, мислимо - все перед святими очима Його відбувається. Він набагато краще діла наші знає, ніж ми самі.
Розважай про це, християнин, і з поміччю Божою зародиться в тобі страх Божий. Страх Божий буде тебе всюди і в кожному ділі остерігати та виправляти, від всякого зла відвертати і до всякого добра заохочувати. І так день за днем будеш кращим. Май же завжди перед душевними очима Бога і здобудеш страх Божий, наслідуючи псалмопівця Давида: Господь - передо мною завжди (Пс. 16, 8).
- Хто мудрий? - Той, хто всюди і завжди безпечно поступає і невидимого Бога, як видимого, перед собою має.

Випробовуй себе

Велико й преславно - бути християнином! Але озирнемося та перевіримо себе, чи істинно є ми християни, за словами апостольськими: Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі (2 Кор. 13, 5), бо без віри християнин бути не може. Показуємо знаки християнства, але чи маємо всередині себе правдиве християнство? Все зовнішнє без внутрішнього ніщо, і знаки зовнішні без самої істини є неправда та лицемірство. Хвалимося всі вірою – але чи чинимо діла, відповідні до віри, як каже апостол кожному: Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру. (Як. 2, 18)? Називаємося християни - від Христа, - але чи розіп'яли плоть з пристрастями і похотями, як подобає християнам, які вірять в Розп'ятого Христа, як каже апостол: Ті ж, що є Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та пожадливостями (Гал. 5, 24)? І чи відчуваємо в собі духовне радісне єлею помазання? Віруємо в Євангеліє – чи достойно Євангелія живемо? Ісповідуємо та призиваємо Бога правдивого – але чи догоджаємо Йому вірою та чистою совістю, чого Він від нас вимагає? Слухаємо святе Боже слово – але чи уважні до нього і чи виправляємо себе за ним? Причащаємося Святих і Животворних Тайн Тіла та Крові Христових – але чи оновлюємося ми від Святого Причастя і чи дозріваємо в духовну, нову людину? Це та інше розгляньмо та озирнімося, як живемо, як спілкуємося, як мислимо, як говоримо, як працюємо, яким серцем перед Богом, всевидячим, обертаємося і яким один з одним обходимося. І розглянувши, виправимо себе, щоб не тільки іменем, але й істиною бути християнами. Зробилися ми благодаттю Божою християнами – постараємося істинне християнство всередині себе мати. Хрестилися ми в Єдиного Триіпостасного Бога і отримали дар святості та оправдання - постараємося зберегти до кінця Небесний цей скарб. Віруємо в Розп'ятого Ісуса Христа - постараємося вірою й наслідувати Його і, взявши кожен хрест свій, за Ним йти. Ісповідуємо і призиваємо Небесного Бога -постараємося і догоджати Йому Небесними звичаями. Слухаємо Боже слово - постараємося і жити так, як воно навчає нас. Очікуємо воскресіння мертвих і життя будучого віку - постараємося і обертатися в світі цьому достойно воскресіння мертвих і життя будучого віку і, відвернувшись від суєти світу цього, до єдиних вічних благ прагнути. Приступаємо до Святої і Небесної трапези Тайн Христових – постараємося, щоб Хліб цей Небесний і Животворний обертався в життя, освячення, просвічення, оновлення, радість та втіху душевну. Так віру нашу від діл наших покажемо, так не тільки іменем, а й насправді будемо християнами.
Неможливо достатньо описати і оплакати жалюгідний стан того християнина, який після Святого Хрещення вдався в беззаконні діла і беззаконнує. Всього того блаженства позбавляється, якого в Хрещенні Божою благодаттю сподобився, і самовільно вкидає себе в біду, від якої визволився вже, навіть в більшу потрапляє біду. Бо пізнав істину, але в ній не хотів жити; пізнав Бога, але Його не хотів почитати, пізнав шлях до вічного блаженства, але ним не хотів йти; обіцяв Богу працювати, але в тому Йому збрехав; обмився, освятився, оправдався, але все те втратив; став дитиною Божою, але це преславне благородство втратив; став наслідником Вічного Життя і Царства, але це наслідство погубив. Як витягнута з рову глибокого людина знову в рів той падає, так беззаконний християнин виведений був із рову загибелі вічної, але знову самовільно вкидає себе в рів цей. До цього жалюгідного стану належать:
1) блудники, перелюбники та всі, що якимсь чином себе оскверняють;
2) злодії, хижаки, грабіжники і ті, що будь-як неправедно чуже добро викрадають;
3) люди злісні, які життю ближнього свого шкодять;
4) лукавці, хитруни, лицеміри і ті, хто підлесливо з ближніми своїми поступають;
5) наклепники, ті, що сваряться, ті, що хулять;
6) судді, які за помстою і дарами, а не за справедливістю присяги і правдою, судять;
7) пани немилосердні;
8) купці, які погану річ за добру, і дешеву за дорогу, і гнилу за здорову продають і беруть за товар більшу ціну, ніж він вартує;
9) ті, які чари творять, і кличуть таких в доми свої;
10) всі, хто проти совісті і безстрашно Закон Божий порушують.
Озирнись та остережись, щоб не бути вічним бранцем диявола та загибелі.

Бережись гріха та слухай свою совість

Усякого гріха, як смертоносної отрути, бережись: всякий гріх великого Бога ображає і прогнівляє, а грішника відлучає від Бога і вічному спасінню перешкоджає. Бережись же гріха, щоб не навічно умертвити тебе.
Коротка гріха є солодкість, але за ним вічна смерть послідує.
Що совість забороняє тобі робити, того не роби: що совість непогрішна забороняє, те забороняє і Закон Божий. Совість добра згідна с Законом Божим, який каже: не вбий, не вкради та інше. Те ж чуєш і в совісті твоїй, і вона те саме тобі говорить. Бережись же робити те, що совість забороняє, щоб не вразити душу твою, вразивши совість.
Нехай мене всі хулять, тільки б мене совість хвалила.
Вибирай краще померти, ніж згрішити проти совісті.
Краще лише від совісті втішатися, хоч і весь світ порочить, ніж совістю звинувачуватися, хоча й увесь світ хвалить.
Краще зранене тіло мати, ніж гріхами зранену совість; краще всякі зовнішні біди приймати, ніж мати цю одну внутрішню біду.
Зла совість більше від усяких скорбот ображає і більше від усякого мучителя мучить людину.
Нема злішого мучителя, як совість зла.

Не відкладай покаяння

Якщо в чомусь оступишся, як людина, і згрішиш, не зневірюйся, але відразу, пізнавши свій гріх, падай зі смиренням перед милосердним Богом і проси милості, взиваючи митаревим гласом: Боже, милостивий будь мені грішному! І відпуститься тобі гріх твій.
Які б гріхи не вчинив ти після Хрещення, якщо в істинному покаянні знаходишся, не зневірюйся, але очікуй милості Божої. Скільки б їх не було і які великі й важкі не були вони, у Бога милості ще більше. Тільки надалі бережись грішити.
Губить людину не тягар і кількість гріхів, а нерозкаяне і жорстоке серце.
Лише тих неодмінний чекає осудження з дияволом в пеклі, які не хочуть каятися і від гріхів відстати, а тим, які каються і відстають від гріхів, двері милосердя Божого відкриті.
Не від довгого часу покаяння залежить, а від старання того, хто кається.
Треба остерігатися, щоб у немічного не було і покаяння немічне, а у вмираючого мертве.
Треба залишити примхи, поки вони нас не залишать; треба залишити суєту, поки вона нас не залишить.

Себе пізнавай і не суди інших

Людські діла бережись досліджувати. Таке дослідження подає привід до наклепу, осудження та інших важких гріхів. Яка в тебе потреба до людей? Знай і досліджуй себе. Пригадуй спочатку колишні свої гріхи і покаянням та сокрушенням серця отирай їх, і не будеш дивитися, що роблять інші. Заглядай частіше в серце своє і досліджуй, яке пагубне зло в ньому ховається, і доволі будеш мати, що досліджувати. Тому що ніколи серця нашого до кінця дослідити не можемо, але точно знаємо, що в ньому всяке зло міститься. Це корисно тобі досліджувати. Звідси народиться смирення, і страх, і дбання про себе самого, і зітхання, і молитва до Бога; а дослідження чужих гріхів є початок усього беззаконня і є Богу та людям ненависна цікавість.
Якщо побачиш або почуєш когось, що грішить, бійся обмовити і осудити його. Ти про нього скажеш одному, той - другому, другий скаже третьому, третій - четвертому, і так всі будуть знати та спокушатися і того, хто згрішив будуть осуджувати, що важко є. А ти, який гріх брата розголосив, всьому тому причиною будеш. Наклепники подібні до прокажених, які поганим своїм запахом та іншим шкодять; або подібні до заражених моровою виразкою, які з місця на місце заразу переносять та інших гублять. Бережись же ближнього свого обмовити, щоб не подати й іншим причину до гріха, важко згрішивши. Також бережись його осудити, тому що він перед Господом стоїть або падає, тому що й ти грішник. Праведник судити та осуджувати нікого не повинен, наскільки більше грішник грішника. І судити людей - Єдиного Христа діло: Йому від Небесного Отця Суд даний, і буде судити живих та мертвих Той, на Суді Якого і сам ти станеш. Бережись же сан Христовий викрадати, що дуже важко є, і подібних тобі людей судити, щоб не з'явитися з цим премерзенним гріхом на Суді і праведно на вічну страту бути засудженим. Оберни очі твої і ум твій на себе самого, розглядай себе та викривай себе і звинувачуй себе перед Богом за гріхи свої, чого вимагає діло покаяння, викривай та звинувачуй себе перед Богом і проси від Нього милості, як митар, щоб від Нього оправдатися.
Старайся пізнати себе самого і тоді будеш багато знати.
Якщо зараз в якомусь гріху не знаходишся, то, можливо, раніше був; якщо не був, то, можеш бути, можеш ще більше згрішити, ніж ближній твій, якого судиш за гріх.
Всі тим самим випадкам підпадаємо. Ближній твій сьогодні, а ти завтра можеш те саме зробити, якщо не ділом, то словом чи думкою.
Якщо щось погане в ближньому твоєму побачиш чи почуєш, то закарбуй уста твої мовчанням, а про нього зітхни до Господа, щоб виправив його; і про себе молися, щоб в такий самий порок не впасти, тому що всякому падінню підлягаємо, як немічні.
Пізнання себе і своєї гріховності є початок спасіння, тому що пізнання своєї бідності приводить до шукання способу, щоб позбутися біди.
Багато хто хоче знати, що робиться в чужих країнах, а що в своїй душі знаходиться, не шукає.
Яка користь поза собою багато знати, а себе самого не знати?

Не все досліджуй

Таїнство Пресвятої Тройці, Святішої Євхаристії та інше, що не відкрито в святому Божому слові та що відкрито, але зрозуміти не можеш, - з цікавості не досліджуй, щоб не потрапити в сіть диявольську, в ній заплутаєшся, вийти з неї не зможеш і так загинеш. Бо що віри єдиної вимагає і розум наш перевершує, те досліджувати дуже небезпечно. Бережись досліджувати те, що вище від тебе. Віруй у всьому так, як Свята Церква вірує. Цей шлях є безпечним.

СВЯТИТЕЛЬ ТИХОН ЗАДОНСЬКИЙ