Нещодавно о. д-р Мирон Михайлишин привіз з Польщі до України мощі св. Фаустини Ковальської. Спочатку вірні молилися біля них в соборі Св. Юра у Львові, потім – у с. Вільхівка, згодом вони були виставлені у Перегінському жіночому монастирі СС. Служебниць, в приватній каплиці о. ігумена Івана-Василя Коваля із Закерничного, у Гошівському монастирі ОО. Василіян та в церкві с. Станківці.

Цій простій, неосвіченій, але мужній і безмежно відданій Богові монахині Господь Ісус довірив велику місію: послання Милосердя, адресоване усьому світу. «Посилаю тебе, - сказав Христос, - до усього людства з Моїм Милосердям. Не хочу карати зболіле людство, а прагну його зцілити, пригортаючи до свого милосердного Серця. Ти - секретарка Мого Милосердя; Я вибрав тебе на цей пост у цьому і майбутньому житті, щоб ти давала душам пізнати Моє Велике Милосердя, яке маю для них, і заохочувала їх вірити у безодню Мого Милосердя».

Щоденник св. Фаустини, який вона писала протягом останніх чотирьох років, є формою спогадів «спілкування» своєї душі з Богом. Щоб із цих записок виділити те, що становить суть її послання, необхідно було зробити їх науковий аналіз, який і виконав відомий та визнаний теолог, священик - проф. Ігнатій Ружицький... Він наводить п’ять форм набожності до Божого Милосердя.

1. Образ Милосердного Ісуса. Його лик був явлений у видінні, яке св. Фаустина мала 22 лютого 1931 року в келії Плоцького монастиря. «Увечері, коли я була в келії, — читаємо у її  щоденнику, - я побачила Господа Ісуса у білих шатах. Одна рука піднесена для благословення, а друга торкалася шат на грудях.

Через хвилину сказав мені Ісус: намалюй образ згідно з видінням, яке бачиш, з підписом: «Ісусе, довіряю Тобі». Хочу, щоб цей образ був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня, бо ця неділя повинна бути святом Милосердя»...

Характерними для цього зображення Христа є два промені. Господь Ісус їх значення пояснив так: «Блідий промінь означає воду, яка очищує душі; червоний промінь означає кров, яка є життям душ (...). Щасливий, хто в їх тіні буде жити» . «Цей образ, - сказав Господь Ісус, - повинен нагадувати вимоги Мого милосердя, бо навіть найсильніша віра нічого не допоможе без вчинків» .

2. Свято Милосердя  – найважливіше з усіх форм набожності до Божого Милосердя, які були об’явлені св. Фаустині. Вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив у 1931 році, коли переказував свою волю щодо образу: «Я прагну, щоб Милосердя було святом. Хочу, щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя» ...

«Хто в цей день приступить до Джерела Життя, — сказав Христос, - той отримає цілковите відпущення (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (...) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур» .

«Не знайде жодна душа виправдання, - пояснив Ісус, - доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя» .

3. Вервиця до Божого Милосердя. Цю вервицю продиктував Господь Ісус св. Фаустині 13-14 вересня 1935 року як молитву, щоб перепросити та угамувати Божий гнів. Ті, хто промовляють цю вервицю, жертвують Богу Отцю «Тіло і Кров, Душу і Божество» Ісуса Христа, щоб перепросити за гріхи власні, своїх близьких і усього світу, а, єднаючись із жертвою Ісуса, звертаються до тієї любові, якою Небесний Отець обдаровує свого Сина, а у Ньому –  всіх людей.

«Коли біля вмираючого промовляють цю вервицю, - сказав Ісус, - вгамовується Божий гнів, і милосердя огортає душу». Обітниця в загальному звучить так: «Через відмовляння цієї вервиці подобається Мені дати все».

«Через промовляння цієї вервиці, - сказав в іншому місці Господь Ісус, - наближаєш людство до Мене. Душі, які промовлятимуть цю вервицю, огорне моє Милосердя у їх житті, а особливо у годину смерті».

4. Година Милосердя. У жовтні 1937 року Господь Ісус доручив ушановувати годину своєї смерті: «Скільки разів почуєш, як годинник б’є третю годину, вся занурюйся у Моєму Милосерді, величаючи і прославляючи його; викликай його всемогутність для цілого світу, а особливо для грішників, бо у цю хвилину воно було навстіж відкрите для кожної душі».

Господь Ісус досить детально визначив і способи молитви до Божого Милосердя: «Старайся в цю годину, - сказав св. Фаустині, - відправити хресну дорогу, наскільки тобі це дозволять обов’язки; а якщо не можеш відправити хресної дороги, то хоча б вступи на хвилину до каплиці й вшануй Моє Серце, яке повне милосердя в Найсвятіших Тайнах; а якщо не можеш зайти до каплиці, занурся у молитву там, де ти є, хоч на коротеньку хвилину» .

5. Поширення культу Милосердя.

Поширення культу Божого Милосердя вимагає не багатомовності, а насамперед християнської віри, довір’я Богові й прагнення до того, щоб ставати щораз більш милосердним. Прикладом такого апостольського служіння протягом усього свого життя була св. Фаустина Ковальська.