1. Передусім, ревно молися про дар молитви, щоби Бог променем своєї ласки розвіював імлу розсіянь. Такого дару Бог уділяє тим, які просять, як сказав через пророка Захарію: "А на дім Давида і на мешканців Єрусалиму зіллю дух ласки і благодаті" (Зах. 12, 10).
"Без Св. Духа, - каже святий парох з Арса, - ми є як камінь на дорозі". Тому часто взивай до Бога: "Господи, навчи мене молится і дай мені духа молитви". При цьому єднай свою молитву з молитвою Ісуса Христа, щоб через це об'єднання очистити й удосконалити свою молитву.
2. Закривай джерело розсіянь, а саме чувай над почуттями і над уявою, бо інакше в твоєму розумі буде метушня і шум, як на ярмарку. Вгамовуй невпорядковані бажання і прив'язання, бо інакше твоє серце, як сире дерево, нелегко розпалиться святим вогнем. Остерігайся надмірної цікавості, багатомовності, смутку, гіркості й відрази до людей, бо інакше твоя душа, як розстроєний музичний інструмент, буде видавати фальшиві й немилі звуки.
Одне слово, умертвляйся зовнішньо і внутрішньо. "Бо як кадило видає свій запах тоді, коли спалюється на жевріючому вугіллі, так і молитва тільки тоді підноситься до неба запахом подяки, коли випливає з умертвленої душі", - каже св. Франц Салезій.
3. Перед початком молитви завжди попроси про ласку совокуплення і пригадай собі Божі діла та досконалості, щоб розігріти своє серце і настроїти його на звук Божої любові. Також дуже добре вже на самому початку з'єднатися з Ісусом Христом і жертвувати свою молитву Його Найсвятішому Серцю через Пречисту Діву Марію.
Св. Гертруда, відмовляючи одного разу в хорі часослов, відчувала, що її увагу відвертають сторонні думки, тому з болем закликала: "О мій Боже, яку ж буду мати користь з такої розсіяної молитви?" Тут же явився їй Ісус Христос і, показуючи їй Своє Серце, сказав: "Завжди, коли внаслідок людської слабості нападе на тебе розсіяння, довір свою молитву моєму Серцю, а воно доповнить твою неміч".
У цьому випадку душа подібна до високої гори, вершина якої купається в сонячному світлі, в той час коли біля її підніжжя збираються хмари.
4. Врешті, шукай на молитві такого усамітненого місця, куди б не долітав земський гамір. Таким місцем передусім є Господня святиня, а в ній кивот із Найсвятішими Тайнами. Коли одного разу хтось запитав пустельника, де б можна було знайти Бога, то пустельник запровадив його на пусте місце і сказав: "Тут є Бог", даючи тим зрозуміти, що найохочіше Бог промовляє до душі, а душа до Бога наодинці. Якщо не можеш знайти такого місця, то зроби собі пустиню в душі, тобто, йдучи на молитву, залиши за дверима душі всі земні думки. Кажи до них, як св. Вернард: "Залишіться тут, мої думки, почуття і всі справи, а ти, душе моя, йди до весільної світлиці твого Пана і Бога, щоб побачити Його обличчя і відвідати Його святиню".
Блаженна Марія від Воплочення радить наслідувати ремісника, який, прийшовши ввечері додому, кидає в кут всі знаряддя праці і не згадує про них аж до наступного дня. Так треба і нам забути про світ і про себе, а всі свої думки і почування звернути до Бога. Ти можеш сказати: "Я хотів би так вчинити, але, на жаль, думки - це не знаряддя праці, і вони не хочуть спокійно лежати". Це правда, але старайся земні думки негайно усувати, як тільки вони починають втискатися до твого розуму, або принаймні так їх очисти, щоб вони не заважали тобі з'єднатися з Богом. Як той, що грає на арфі, одним пальцем доторкається грубшої струни, а решта пальців - менших струн і із цього виходить мила гармонія звуків, подібно і ти всі почуття й думки, які тягнуть тебе до сотворінь, так старайся налаштувати, щоб вони підносили тебе до Бога і зливалися в одну святу мелодію. З цією метою глибоко переймися перед молитвою тією думкою, що маєш говорити до Бога, що Тебе слухає Пресвята Тройця і разом з небесним двором дивиться на тебе. І часто відновлюй цю пам'ять про присутність Божу.
Під час молитви час від часу дивися на Найсвятіші Тайни, на хрест чи на образ або збуди стрілистий акт. Наприклад: "Ісусе, Спасителю мій! Змилуйся наді мною, дай, щоб я Тебе бачив". Коли тебе знеможе сон, то зміни положення тіла, зволож очі холодною водою, поклади руки на хрест або голосно молися. Коли зауважиш, що ти добровільно відійшов від Бога, упокорися і збуди акт жалю, але не повторюй молитви. Якщо тебе мучать розсіяння під час розважання, то візьми відповідну книжку для совокуплення духа. А як подорожній, який засне в дорозі й буде покинутий своїми товаришами, коли схопиться, то чим скоріше поспішає за ними, так і ти, коли зауважиш, що був розсіяний чи лінивий на молитві, зривайся чимскоріше, аби подвоєною ревністю винагородити за втрачений час.
За добровільне розсіяння перепрошуй Бога, а з недобровільним розсіянням борися безперестанку, не знеохочуйся працею ані слабим початковим наслідком. Часто досить спокійно відвернутися від сторонніх думок, згадати про присутність Бога і розігріти серце стрілистими актами. І якщо, незважаючи на це, розсіяння не уступають, то не засмучуйся і не нетерпелився, бо воно тоді не є гріхом. Як батько зовсім не ображається, коли син в гарячці говорить недоречно, так Господь Бог через наші недобровільні розсіяння не гнівається на нас, але милосердиться над нами. Не залишай тоді молитви, бо вона тоді миліша Богові і корисніша для тебе, аніж молитва, яка свобідно пливе з душі, бо незважаючи на розсіяння, ти молишся і робиш із себе жертву. Св. Августин каже: "Якщо нам прикро через те, що не можемо добре молитися, то це вже є молитвою". "Жертвуй Богові цю прикрість і тривай терпеливо на молитві", - як радить св. Франц Салезій.
Дзвін з Фатіми 3(62), травень-червень 2012 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
