Людина, котра почала молитовне життя, повинна бути дуже обережною, переходячи до вищих етапів молитовного і духовного життя. Органічне і здорове розкриття духовних сил повинно розвиватися поступово. Таким чином, свята Церква, знаючи людську немічність у цьому духовному удосконаленні, подає різні допоміжні середники, одним з яких є піст.
У традиції Церкви існує чотири пости, однак ми розглянемо піст різдвяний, котрий готує нас до приходу Ісуса Христа. Цей піст ще називають “адвент”, що з латинської мови означає “прихід”, тобто прихід Христа як Сонця Правди, що просвітило темряву гріховну, у якій жило людство через первородний гріх. Існує ще одна назва цього різдвяного посту - Пилипівка, оскільки він розпочинається від дня святого апостола Пилипа.
У літургійній традиції перед Різдвом ми бачимо дві неділі, що передують святові: це неділя Святих Праотців та неділя Святих Отців. Обидві неділі поєднують попередників Христа. Щодо змісту їх богослужень, то суттєвої різниці немає. У першу неділю більшість гімнів розповідають про Даниїла та трьох юнаків у печі (свято їх припадає на 30 грудня). На другу неділю в гімнах та канонах справді згадуються імена багатьох попередників Христа, де ідея передріздвяного часу як образу Старого Завіту (часу очкування приходу Христа) виражена більше. За традицією Церкви, вірні завжди готувалися до величних подій молитвою і постом, тому різдвяний піст є для нас часом, коли очкуємо на прихід Спасителя.
Святий Симеон Солунський каже, що цей різдвяний піст подібний до посту Мойсея, що постив 40 днів та ночей перед тим, як отримав таблиці Заповідей Господніх, тому постімся і ми, та приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви, та причастімся Його Тіла. Різдвяний піст став для Церкви символом молитов і постів старозавітних патріархів та пророків, що з тугою очкували приходу Месії. У цьому контексті наша Церква має гарну традицію, за якою вірні готуються до свята Різдва не тільки молитвою
та постом, але і святими тайнами Сповіді та святого Причастя.
Аби краще і глибше зрозуміти духовну користь посту, маємо літургічні тексти, у яких більш проникливо бачимо його основну ціль та зміст. Літургічні тексти розповідають про пережиття духовного воплочення Господа, як про прихід Світла та про перемогу Його над темрявою, про наше навернення від темряви гріха до Божественного світла благодаті. За словами святого Іринея Ліонського, Бог взяв на себе людську природу, щоб людину зробити учасницею Божої. Справді, у своїй великй любові до людини Бог показує її правдиву природу, бо Христос є Новим Адамом, що єднає нас зі своїм Отцем, - це глибока жертва смирення і убозтва Божого Сина, тому що Бог став одним із нас, це радість на небі і на землі мир. Божий Син, який приходить з неба, зачатий від Святого Духа, народжується у глибинах землі; Всевишній робиться присутнім у найнижчім; світло небес появляється у темряві печери (Іс 7,11; Еф 4,9). “Господь зійшов з небесних висот до глибин землі, щоб піднести людину (немов узяти овечку не рамена) і через воскресіння принести її до Отця”, - саме на цьому наголошує Іриней. Як же сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився, щоб викупити тих, як під законом, щоб ми прийняли усиновлення (Гал.4,4-5). Наступила повнота часу, у якому Бог приходить відкупити упалий рід людський. “І слово стало тілом, і оселилося між нами”,- каже євангелист Іван, оспівуючи Різдво Христове. «Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу», - каже Давид (Пс. 115,1). Усе створіння: космос, природа, пори року - було підпорядковане Божому провидінню. Спільнота Божого народу знала, що одиноким Господом усієї дійсності є тільки «Бог отців наших», Бог цього народу, Бог історії. Тому ми справді зможемо пережити радість Різдва лише у тому випадку, коли належно приготуємося духовно до цього свята. Духовне удосконалення людини - це постійний рух до небес, рух до справжнього житла, куди нас кличе Небесний Отець. Нехай любов до Народженного Ісуса, добро наших душ буде для нас головною рушійною силою, щоб зустріти Празник Христового Різдва молитво, постом та Святими Тайнами. Будьмо свідомі того, що через щире і ревне приготування наше серце стане достойним, щоб у ньому Бог Предвічний Народився.
о. Михайло Кушнір / Журнал "Голос Живої Вервиці"
