Слово «Амінь» ми чуємо кожного дня: під час Літургії, читання молитовника, молитви. На завершення Літургії чи нашої особистої молитви, кажемо «Амінь». Або ж можемо використовувати це слово в повсякденній мові. Але не задумуємось над його значенням. А саме, над тим, чому «Амінь» так часто вживається у літургійних, біблійних текстах? Зазвичай «Амінь» ми говоримо в кінці «Отче наш». Проте це слово має глибокий богословський зміст.
У Святому Письмі ми перекладаємо «Амінь» із грецької мови, як «Істина». Для прикладу можемо взяти: «Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі:..» ( Йо. 3:5). Коли перечитувати цей уривок зі Святого Письма, зауважимо, що Ісус вживає це слово двічі. Це було притаманно єврейській культурі. Коли той, хто вів дискусію чи бесіду, казав «амінь», це означало, що дискусія стосовно певного питання є закінчена. Коли говорилося двічі, це означало, що ніхто не смів перечити чи взагалі вступати в дискусію. Тому що той, хто вів бесіду є переконаний у своїй правоті. І те, що він стверджує є правдою. Тому єврейською мовою, це речення б звучало «Амінь, амінь кажу тобі».
Слово «Амінь» у єврейській мові є прислівником. Відповідником цього слова, є слово Aman, яке означає бути «твердим, надійним, вірним, гідним довіри». Дане слово виражає нашу віру. Вірити – це говорити до Бога «Амінь». Таким чином висловлювати Богові свою довіру і надію на Його допомогу. Дослівний переклад із єврейської мови перекладається: «Нехай так буде». Так людина є повністю переконана у Правді, а саме у Бозі. Це є логічно, що людина вірить в те, що вважає правдою. Вона ніколи не сприймає того, що є брехнею. На неправду ніхто покладатися не може.
Коли уважно читати Святе Письмо, можемо зауважити, що «Амінь» завжди говорили після слів проповідника або під час Літургії: «І хвалу воздав Езра Господові, великому Богові, а ввесь народ відповів: «Амінь, амінь», знявши руки вгору, й вклонився, впавши перед Господом обличчям до землі» (Нем. 8:6). Воно є виявом спільноти або одноосібне погодження із словами і волею Божою у своєму житті. Це слово «Нехай так буде» є зобов’язуючим. Людина каже Богу ТАК. Можемо це побачити на кількох прикладах. Згода з ким-небуть (І Цар. 1:36), прийняття на себе післаництва, «щоб міг я здійснити клятву, якою клявся батькам вашим, що дам їм землю, текучу молоком і медом, як воно й є нині.» І відказав я: «Нехай так буде, Господи!» (Єр. 11:5).
Краще це бачимо у книзі Чисел 5: 11-31; коли розглядається питання ревнощів. А саме, коли чоловік почне підозрювати свою жінку в тому, що вона є йому невірною. Варто звернути увагу на такі вірші як Чс. 5: 21-22; «тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів’яло твоє лоно і опух живіт твій. Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів’яло. – А жінка відповість: Амінь, амінь». Ідея Числа 5: 21-22 – це древній ритуал перевірити на чесність дружину. Якщо жінка Чс. 5:20 зрадила, але не признавалася, то таким чином їй робили випробування. Згідно логіки, якщо вона була невірна, то вода, яку пила – мала стати для неї прокляттям. І вона погоджувалась на це, говорячи Амінь.
Цей уривок дає зрозуміти, що єдиним, що лишається вагомим у особистих стосунках між Богом і людиною – це є дане слово. Коли ми під час молитви чи постанови кажемо «Амінь», це означає, що ми кажемо Богові свідомо Так. «Нехай так буде». У цьому моменті ми беремо відповідальність перед Богом за свої слова і вчинки. Кожний з нас заявляє Богові: «Зроби зі мною згідно моїх слів». Для прикладу можемо взяти молитву «Отче наш» чи нашу особисту постанову виправитись з певного гріха або упадку. Наприклад: слова, які кажемо у кінці молитви: «…і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…». На закінчення кажемо «Амінь». Проте, коли не виконуємо, це означає, що ми брешемо самому Богові. Якщо ми свідомо сказали Богу так, а потім навіть не намагаємось виконати обіцяного, підпадаємо під кару, яку свідомо на себе накликаємо. Адже кожного дня говоримо «Нехай так буде». Тому, що я відповідаю за свої слова і вчинки. Зроби зі мною так, як я сказав.
У кожного з нас може виникати питання, чому так є «строго» у відносинах між Богом і людиною. Насправді Бог просто хоче, щоб людина намагалася йти до Нього. Тому, що Бог першим себе зобов’язав перед людством, і залишається вірним Своїм обіцянкам: Він Бог правди, що означає Його ім’я у єврейському тексті: Бог-Амінь. «хто буде на землі благословенний, буде благословенний Богом правди; і хто на землі буде клястися, буде клястися Богом правди» (Іс. 65:16). Бог не зважаючи на всі людські обіцянки бути кращими, терпить, чекає і має надію, що дійсно воно так буде. Може той чи інший усвідомить свої вчинки і навернеться. Християнином є той, хто хоче і старається слідувати за прикладом Христа. Бути добрим, розуміючим, милосердним, толерантним, прощати кривди. Через свої діла і слова виявити віру. Навіть після своєї хресної смерті Бог надалі продовжує відповідати людині Так. Нам залишається вміти лише відповісти взаємністю: «Скільки бо обітниць Божих у ньому – «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас» (ІІ Кор. 1:20).
Святе Письмо запевняє нас у вірності слів Христа, закінчуючи Євангеліє цими словами: «Благодать Господа Ісуса з усіма святими! Амінь» (Од. 22:21).
бр. Лука ГОРГОТА, ЧСВВ / http://www.misionar.in.ua
