Золоте правило
Сценарій свята
Діденко Тетяна Василівна, вчитель ЗНЗ № 293 м. Києва
Дійові особи: бабуся; її онук Артем; гості.
Кімната. Артем складає портфель, збираючись до школи, входить бабуся.
Бабуся: Артемчику! Не запізнишся до школи?
Артем: Ні, вже біжу.
Бабуся: Чекай-но, сьогодні ж день народження Владислава. Твої однокласники будуть його вітати, ти б теж щось приємне приготував для нього.
Артем: Бабусю! У нашому класі щодня в кого-небудь день народження. На всіх подарунків не накупиш.
Бабуся: Але він твій друг! І його потрібно привітати.
Артем: (зітхає) Потрібно, звичайно... Добре, я йому подарую... я йому подарую… а, ось, фломастери. (Кладе у портфель фломастери).
Бабуся: Але ти скаржився, що вони вже не пишуть! Незручно якось!
Артем: Зручно, бабусю. Якщо поплювати на них, намочити добряче, писатимуть як нові.
Бабуся: Артеме! Давай подаруєш щось інше. Ти й Ганнусі подарував поламану ручку. Так не можна.
Артем: Нема коли. Я побіг.
Бабуся: Не затримуйся після уроків, будь ласка. Тітка Марія з Ганнусею обіцяли зайти ввечері.
Артем: Добре, бабусю, прийду вчасно. Бувай.
Бабуся: Старі фломастери – в подарунок! Владислав, напевно, образиться. Але треба йти – готуватися до приходу гостей.
На столі – посуд, на тарілочці лежать шматочки торту. Видно, що були гості. Чути голоси.
Бабуся: До побачення, Маріє!
Артем: Ганнуся, телефонуй, дякую за подарунок.
Гості: Дякуємо за частування, чай і торт були дуже смачні.
До кімнати заходить бабуся и Артем, який тримає в руках подарунок.
Артем: Бабусю, дивись. Цікаво, що подарувала мені Ганнуся.
(Розгортає подарунок, виймає гарну сорочку дуже маленького розміру. Здивовано розглядає).
Артем: (Прикладає сорочку до себе) Це мені?
Бабуся: Ой, яка гарна!
Артем: Вона-то нічого, але мала!
Бабуся: Нормальна сорочка! Ти її намочи, добряче натягни. Нехай на тобі висохне – стане як раз.
Артем: Ти знущаєшсяз мене. Це Ганнуся з неї виросла, а викинути шкода: "На, Артемчику!" Ото вже скнара!
Бабуся: Ніяка вона не скнара! Ганнуся так само, як і ти, не дотримується «золотого правила».
Артем: Що це за правило й чому воно золоте?
Бабуся: "Золотим правилом" християни називають одну із заповідей Ісуса Христа. Правило дуже просте, але воно стає чудодійним для всіх, хто ним користується.
Артем: Дуже цікаво.
Бабуся: Ось послухай: "Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви".
Артем: Як ти кажеш? Стався так до інших людей, як хотів би, щоб і до тебе ставилися?
Бабуся: Так, Артемчику, саме так!
Артем: (Знову прикладає до грудей сорочку). Виходить, це мені висохлі фломастери й поламана ручка відгукуються.
Бабуся: Виходить, що так!
Артем: Отже, якщо я хочу, щоб мене любили, я сам маю всіх любити?
Бабуся: Звичайно. Якщо хочеш мати вірних друзів, сам будь вірним; якщо любиш приємні сюрпризи, роби їх іншим; якщо хочеш поваги до себе...
Артем: (Перебиває бабусю). Зрозумів, зрозумів: умій поважати інших. І так у всьому-всьому?
Бабуся: Авжеж! Та хіба ж це складно?
Артем: Любити легко тільки себе, а інших... інших – буває складно.
Бабуся: За добро любити неважко.
Артем: За добро можна, звичайно, але..
Бабуся: Артеме, я думаю, що в будь-якій людині, якщо вона, звісно, не закінчений негідник, можна знайти гарні риси характеру. От за них уже й можна любити.
Артем: Можливо, бабусю! Але щось ніхто не квапиться першим чинити добро іншим.
Бабуся: А ти почни! Запевняю – нічого не втратиш. Побачиш, тобі сподобається.
Артем: Повірю тобі, бабусю. Спробую-но я це золоте, чудодійне правило ... на Юркові. Знаєш його? Він з паралельного класу, з "Б".
Бабуся: Знаю. Щось він перестав до нас заходити. Ви, здається, були приятелями.
Артем: Були, але вже не товаришуємо.
Бабуся: Чому ж так?
Артем: Розумієш, йому подарували захоплюючу книжку про інків. Мені дуже хочеться її почитати. А він не дає.
Бабуся: Мабуть, дуже рідкісна книга?
Артем: Каже, що дуже, і боїться, що раптом я її загублю.
Бабуся: Його побоювання можна зрозуміти.
Артем: А я йому зараз дещо запропоную. (Телефонує). Юрко, ти? Здивований? А в мене сьогодні гарний настрій. Слухай-но, заходь. Тортом поласуємо, бінокль мій візьмеш. Та, ні (Слухає відповідь). Та нема за що так дякувати. (Слухає відповідь). Що? Книга про інків? Звичайно, ще й як мрію! Так ти її захопиш? (Слухає відповідь). От здорово! Чекаю! (Кладе слухавку). Бабусю, неймовірно! Юрко вже біжить і свою безцінну книгу несе. Я думав, що ніколи її не випрошу в нього. А він сам запропонував.
Бабуся: От бачиш! Переконався?
Артем: Ще й як переконався! Справді чудодійне правило! (До глядацького залу).
Друзі, як на мене, варто запам'ятати цю золоту істину: "Тож усе, чого тільки забажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви".
Бабуся: Запам'ятали? А тепер виконуйте й чекайте на приємні сюрпризи! Вони обов'язково будуть.
