Навернення Савла з Тарса – це один з найсильніших епізодів Книги Діянь Свв. Апостолів. Його домінуючий мотив - це контраст, протиставлення двох моментів: спочатку - відкидання любові, потім - прийняття предмета своєї ненависті з таким же завзяттям і ентузіазмом, з яким він був відкинутий.
Савло, єврей, який переслідував християн, стає християнином, переслідуваним євреями; навернення Савла - подія є неповторна, єдина в своєму роді, як і все його подальше життя.
Можна сказати, що Савло до свого навернення знав Христа, але лише для того, щоб відкинути Його, шукав контакту з християнами, але з єдиною метою – знищити їх, хотів висловити свою любов Богу, руйнуючи справу Його Сина. Савло виступає заклятим ворогом Христа.
Савло народився в Кілікійському Тарсі близько 5 року до н. е., «обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, за вченням - фарисей», як пише сам Павло в Посланні до Филип'ян. У Тарсі він провів все своє дитинство.
Це місто мало подвійне обличчя - воно належало до юдейської цивілізації, яку характеризувала віра і пошук Бога в Писанні, і до грецької цивілізації в силу своїх економічних, історичних та філософських компонентів (таких як стоїцизм і епікурейство). У той час як в своїх посланнях він представляється Павлом, в «Діяннях» він постає під своїм семітських ім'ям - Савло.
У своїй вітчизні Павло навчився мистецтву дискусії - «Діатриба», а також отримав любов до поширення релігії, завдяки тому інстинкту до прозелітизму, який характеризував євреїв з діаспори. Фарисей і праведник в силу дотримання Закону, він вважав себе «відокремленим», чимось на зразок «святого», тобто зразковим в дотриманні обрядової чистоти, суботи, десятини і перш за все традиції патріархів. До цієї суспільно-релігійної течії належали і багато книжників - вчителів Закону, які в обстановці громадського життя своїм прикладом і повчанням виховували учнів з різних країн діаспори.
В ту епоху виділялися два відомих законовчителі: Гіллель, більш відкритий, терпимий, заохочував до прозелітизму, і Шаммай - ригорист, недовірливий стосовно поган. Савло поглиблює свої знання Біблії в школі Гамалиїла, що слідував більш відкритим поглядам Гіллеля. Як же сталося, що його учень став суворим гонителем?
Справа в тому, що в більш радикальному угрупованні християн - тому, яке говорило по-грецьки і яке представляв первомученик Стефан, - Савло бачив найсерйознішу небезпеку для Закону і Храму. Таким чином, він повинен був вибрати з двох варіантів: або знищити християн, або бути знищеним ними. Можливо, і образ Месії, прибитого до древа, здається йому нелогічним, навіть блюзнірським, - адже в Писанні на адресу прицвяхованим до древа звучить прокляття.
З цим «завзяттям» стосовно Храму і Закону Савло відправляється в Дамаск, віддалений від Єрусалиму приблизно на 250 км. Події, що відбуваються по дорозі, коли Савло їхав до Дамаску, показують, як гонитель учнів Господа, гонитель тих, хто закликає ім'я Ісуса, постає перед нами зціленим через одного з учнів Ісуса, наставленого Ним, - Ананією. Той, хто хоче схопити християн, перетворюється в християнина, прийнятого їх громадою як брата.
«Коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось раптово осяяло його світло з неба. Він впав на землю і почув голос, що говорив до нього: Савле, Савле! Що ти Мене переслідуєш? Він запитав: Хто Ти, Господи? Господь же сказав: Я Ісус, якого Ти гониш. Важко тобі йти проти рожна. Він, тремтячи з жаху сказав: Господи! Що хочеш, щоб робив? Господь сказав йому: Устань, зійди до міста; і сказано буде тобі, що маєш робити. ... Тоді Савло підвівся з землі, і хоч очі розплющені були, нікого не бачив ....
У Дамаску був один учень, на ім'я Ананія; І Господь у видінні сказав до нього: Ананію! Він сказав: я, Господи. Господь же сказав йому: Устань, іди на вулицю, так звану пряму, і запитай в Юдиному домі Тарсянина, на ім'я Савло; він тепер молиться, і бачив у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, що прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів. Відповів же Ананія: Я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв святим твоїм у Єрусалимі ... І промовив до нього: Іди, бо він є моя посудина вибрана , щоб носити Ім'я Моє ... І я покажу йому, скільки має він витерпіти за ім'я Моє. Ананій пішов, і увійшов в будинок і, поклавши на нього руки, сказав: Савле, брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і наповнився Духа Святого. І зараз ніби луска відпала з очей йому, і зараз видющий він став і, вставши, хрестився, і, прийнявши поживу, зміцнився ».
Ця розповідь присутня і в двох інших версіях, які Павло викладає під час свого захисту перед натовпом юдеїв, які мали намір побити його камінням (Діян. 22), і перед судом Феста і Агриппи (Дії 26).
Христос просвічує Савла, відкриваючись Йому як Месія, і перетворює його з людини, що шукає християн заради гоніння їх, в людину, що шукає християн для того, щоб вони йому допомогли. Ісус кличе Савла в спільноту, щоб потім він постав перед світом. Єдина причина зміни, що сталася з Савлом, - це втручання Бога. Його доповнює «прийняття їжі», - можливо, мова йде про євхаристійну трапезу. Деякі намагаються пояснити навернення Павла психологічними причинами - релігійною кризою, коливанням перед стійкою поведінкою заарештованих християн, або ж важкиїою подорожжю, сильним шоком, що перетворив те, що він ненавидів, в те, що він любить. Безсумнівно, психологічні процеси зіграли свою роль, але ними не можна пояснити ту обставину, що буде основоположною для всього подальшого життя святого Павла.
Апостол Лука хоче підкреслити, що поширення Євангелія серед язичників є задумом самого Ісуса, саме заради цього задуму Він перетворює Павла з ворога в місіонера. «Брате Савле» - так звертається до нього Ананія. Це слово, як і згадка про страждання, які повинен перенести Савло за Христа, знаменує прийняття Савла в християнську громаду.
Зустріч Савла з Ісусом насичена абсолютно особливим змістом, вона відрізняється від будь-якого іншого його бачення. Ісус, що з'явився Павлу в Коринті, велить євангелізувати місто і підбадьорює його в цій нелегкій справі (18 глава). В Єрусалимі Христос наказує йому покинути місто і йти до поган (22 глава), там же зявляється Павлу, щоб направити його в Рим (23 глава) або втішає його під час подорожі в Рим (27 глава). Але зустріч на шляху до Дамаску не схожа ні на одне з цих видінь. Тільки вона стає вирішальною, переломною для всього життя Савла. Відбувається контакт не просто з посланням або посланником Бога, але з самою особистістю Ісуса Христа. Це – унікальне зявлення Ісуса, справжнісінька христофанія. Христос вимовляє таку фразу: «Савле, Савле! Що ти Мене переслідуєш? ». Вона означає, що гоніння на християн - це боротьба проти Бога, як попереджав Гамалиїл. Але тут косвенно вказується на єдність кожного християнина з Ісусом, сопричастя Його Тіла, містичного Тіла Ісуса. Ісус не говорить: «Чому переслідуєш Моїх святих, Моїх рабів?», Але - «чому Мене переслідуєш?», Тобто «тих, хто - частина Мене».
Посередником вступу Савла в християнську громаду став Ананія, учень, який гарантує перед християнами за справжнє навернення Павла.
Отже, Савло прийнятий в спільноту і залишається на кілька днів з учнями в Дамаску.
«І зараз став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий. І всі, хто почув, дивувались і казали: Хіба це не той самий, який переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я ». Юдеї спочатку не помічають зміни, що сталася з Савлом, вони лише дивуються і приходять в замішання: вони очікували побачити перед собою переслідувача християн, а бачать місіонера Христового. Прийшовши до тями від подиву, юдеї вирішують вбити Савла. Але учні спускають його по стіні в кошику, і Савло йде в Єрусалим. Тут він стикається з недовірою самих християн: до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів; та його всі лякалися, не вірячи, що він учень. Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів і розповів, як дорогою той бачив Господа, передав слова Ісуса і те, як Павло в Дамаску сміливо проповідував в ім'я Ісуса: «І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і сміливо проповідував в ім'я Господа Ісуса. Він також розмовляв й сперечався з еленістами, а вони намагалися вбити його ».
Що ж змушує Павла, дивом уникнув лих в Дамаску, шукати нових пригод, та ще в Єрусалимі - фортеці його теперішніх ворогів? Знаючи про імпульсивний характер апостола, можна було б знову звернутися до психологічних пояснень: може, це - переливається через край ентузіазм неофіта, який бажає повернути втрачений час? Але не характер і не розрахунок направляють кроки Савла, а його місія. З тексту Послання до Галатів (1 глава) ми знаємо, що Павло прийшов в Єрусалим для того, щоб зустрітися з Петром і колегією апостолів, хоча за п'ятнадцять днів перебування в місті йому вдається поговорити, крім Петра, тільки з Яковом. У будь-якому випадку, перебування в Єрусалимі стає печаткою, підтвердженням його навернення і визнанням його християнської проповіді.
Серед численних визначних аспектів особистості Павла особливо виділяється його чесність, прямолінійність. Він завжди слідує істині згідно совісті. Переконаний в фарисействі, він бореться проти вчення Ісуса. Коли на нього сходить благодать і він розуміє, що бореться проти Бога, думаючи служити Йому, - він негайно поклоняється Тому, Кого лаяв: Павло відчуває, що Ісус прощає його від щирого серця.
Бог настільки вільний у Своєму виборі, що може вважати найближчими друзями тих, хто був найлютішим ворогом: Ісус вчить лише тому, як сам Він поступає.
Савло, звичайно, не був настільки наївним, щоб не розуміти, які небезпеки спричинить для нього прийняття Христа: і, як ми знаємо, дійсність перевершила всі очікування. Той, хто не боїться власних переконань, приречений на трагічну, хоча й плідну самотність. Людина, яка, слідуючи своїй совісті, змінює переконання, спочатку повинна розраховувати лише на свої власні сили, тому що для старих друзів він зрадник, а нові ще не довіряють йому. Але апостол, місіонер, християнин не самотній. Його фортецею стає Бог, а дар Божий підтверджується Церквою, яка розпізнає харизми.
http://catholicnews.org.ua/
