Усі милуються красивими речами, краєвидами, красивими словами й висловами… і прагнуть виглядати красиво, особливо жінки.

Це зайвий раз доказує, що людина як Боже творіння – глибоко містична істота, загадкова, багатогранна, вона не зупиняється на осягнутому, а постійно шукає стежки до осягнення вершин, стремить до досконалості.

Що ж прикрашає людину, надає їй іншого виміру та чинить її привабливою? У кожного своє уявлення про красу.

Але більшість зійшлася б на тому, що прикрасою для людини є одяг, парфуми, різного роду біжутерія. Також всі погодяться, що людину прикрашають риси її поведінки, слова як вираз її внутрішнього світу, її душі.

Прикрашають людину передусім чесноти. Про це говорить нам Святе Писання, де Христос повчає і закликає до чеснотливого життя, життя мудрого, життя у вірі й любові – бути терпеливими, скромними й покірними. Як ось у Євангелії від Луки:

«Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе, і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе:

Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе:

Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою. Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений» (Лк. 14, 8-11).

Прикраса чесноти покори дорого коштує. Її мають лише багаті в Бога люди, але такими можуть стати усі. Осягнути багатство Божої ласки дуже просто:

варто лиш перестати пересадно думати про себе і піклуватися собою, не рватися до перших місць, як не раз бачимо: перед виборами державні посадовці правдою й неправдою б’ються за крісла в парламенті або інших владних установах.

Жадоба бути вищим, кращим від інших спотворює красу людини, її знецінює як особу. Переможці в таких перегонах часто стають черствими, нечуйними до інших, далекими від правди – наглухо занурені в болоті гордості та самолюбства.

Каже Христос: «Займи останнє місце» (пор. Лк. 14:10). «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем. Тож найдете полегшу душам вашим» (Мт. 11:29).

Скромність, покора – ось найцінніші прикраси людини. Ними прикрашена сама Божа Матір, і за це її величають «усі роди». Ці прикраси необхідні, щоб бути з Богом у Небі.

Частина ангелів зняли з себе прикрасу покори, а надягли на себе лахміття гордості, і за це були викинуті геть з-перед Божого лиця. Краса покори відкриває нам двері для любові Божої та наших ближніх, чинить нас привабливими.

Нас тоді будуть по-справжньому любити. Господь візьме нас колись за руку й заведе на перше місце в Його Царстві, скаже: «Друже, сідай вище! – Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою».

о. Віталій Попадюк, головний редактор часопису "Місіонар" / http://www.misionar.info