Як ми всі знаємо, подружжя - це контракт, укладений між чоловіком і жінкою, контрактом, через який кожен з них віддає себе іншому назавжди. Обручки, якими вони при цьому обмінюються, символізують, що ці люди пов'язані між собою на все життя, вони нерозлучно з'єднані. Їхній зв'язок тривалий і може бути розірваний лише смертю одного із подругів.
Ми повинні ясно і чітко розуміти цю нерозривність, щоб краще жити й ефективно охороняти тайну подружжя. Спершу ми з'ясуємо, чому цей контракт постійний, а інший можна уневажнити. Погляньмо, які овочі дає це зобов'язання.
Нерозривність - виразна воля Творця
Є три причини нерозривності подружжя. Перша - це воля Творця, дателя людського життя і автора контракту, який зв'язав два життя для продовження роду. Ісус відповів фарисеям: "Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір і пристане до дружини своєї, і стануть обоє одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. То ж, що Бог спарував, людина нехай не розлучає!"
Це останнє речення означає, що подружній вузол укладається людською і Божою волею. Отже, тоді, коли подружжя укладає союз, його затверджує сам Бог тому, що в Його очах ці двоє людей стають одним тілом, однією спільнотою, тому жодна людська влада не може розірвати цей контракт, який затверджений і підписаний найвищою владою Божою.
Пій ХІ нагадує про цю нерозривність у своїй енцикліці Casticonnui: "Боже слово "що Бог з'єднав, людина хай не розлучає", сказане про подружжя наших перших прародичів, повинно відноситися до всіх справжніх подруж".
У цей спосіб від початку в Божому задумі подружжя було віддзеркаленням союзу Його Сина з людською природою, з'єднання, яке триває, відколи Ісус зійшов з Неба разом з людським тілом.
Перша причина стосується всіх, оскільки воно виникає з Божого права. Тому подружній контракт, укладений між поганами, справжній і нерозривний. Чому Бог прагнув нерозривності подружжя? Щоб захоронити дітей і їхнє виховання, щоб вдосконалити подругів і через стабільність родин запевнити успіх державі.
Нерозривність і надприродність
Друга причина нерозривності стосується лише католиків. Тайна - це з'єднання подругів на надприродному рівні, беручи за приклад з'єднання Христа з Церквою. Пій Х писав: "У християнському і доповненому подружжі, подружній союз досягає своєї досконалості, оскільки є тайною. Тоді ж з волі Бога в цій тайні є найбільша стабільність і нерозривність, і жодна влада не може її захитати".
Так як нерозривним є з'єднання Христа і Церкви - Ісус ніколи не створить нової Церкви і ніколи її не залишить - так і з'єднання в шлюбі повинно прагнути до цієї моделі, мусить бути нерозривне.
Нерозривність на взір Святої Трійці
Третя причина має щось спільне з природою людського серця, яке шукає досконалості: цілковитого і тривалого з'єднання у любові. Це є віддзеркаленням вічних відносин між Особами Святої Трійці.
Метою подружжя є продовження роду, а для гармонійного і врівноваженого розвитку дитина потребує стабільної і спільної присутності тих, які дали їй життя. Ці останні аргументи є найбільш очевидні і зрозумілі.
Нерозривність і постійний моральний розвиток
Щоб повністю усвідомити собі цінність зв'язку, який подругів не лише обмежує, але також розвиває і охороняє, придивімося тепер до плодів обов'язків, які вони прийняли на все життя.
По-перше, це тривале зобов'язання вимагає від подругів постійного морального розвитку. У сімейному житті чимось неминучим є важкі періоди, непорозуміння і розчарування. На перший погляд найпростішим виходом здається пошук радості й підтримки в іншому зв'язку. Це означає підкорення власним примхам й егоїзму.
Чи, однак, втеча від труднощів є чеснотою, чи це зміцнить їх морально?
Навпаки, в цій поведінці є щось принизливе. Нерозривність натомість вимагає практикування чесноти терпеливості, прощення, жертви, надії. У такий спосіб кожна криза, яку треба перемогти, щоб жити в спокої і згоді, вимагає від подругів вправляння у чеснотах, здобуття їх щораз більше. І це, власне, є справжній ріст!
Навіть життя окремо не може бути потрактоване як остаточний розв'язок, в іншому випадку ви матимете великі труднощі з перемогою проблем і криз. Життя стане нестерпне, якщо замість пошуків розв'язки, ви хотітимете розійтися, коли один з вас буде триматися неважливих речей і збільшувати проблеми.
Сепарація це злом, оскільки наражає подругів на невірність, вона є катастрофою у вихованні дітей, оскільки позбавляє батьків середників освячення, які випливають із спільного життя, є скандалом у сім'ї.
На практиці Церква докладала завжди всіх зусиль, щоб запобігти такому рішенню, окрім чужоложства, через велику небезпеку для тіла і душі невинного подруга.
Цей тривалий зв'язок є також необхідною умовою доброго виховання. Вам теж це подобається, існує глибокий зв'язок між батьками і дитиною. Дитина потребує двох батьків, які живуть разом у гармонії і згоді, рішення жити окремо один від одного не досягає цієї гармонії між подругами. Треба стриміти до цієї гармонії для добра всіх дітей.
Кожен знає, як виглядає виховання дитини, яка перебуває на переміну у домі батька і мами, коли батьки не можуть виконувати взаємодоповнюючої влади. Якщо дитині накинути зверху владу когось, хто не є її справжнім батьком, різноманітні аспекти його особистості не зможуть повноцінно розвиватися, зокрема синівська любов, яка дає право батькам на любов і визначення кар. Тому дитина завжди скаже до мачухи: "Незважаючи на все, ти не є моєю матір'ю!" Нерідні батьки ніколи не матимуть з дитиною справжніх батьківських стосунків.
Нерозривність як дар для суспільства
Нерозривність подружжя також є великим добром для суспільства, оскільки його стабільність залежить від емоційного стану громадян. Емоційна нерівновага, яка спричиняє розлучення, найчастіше проявляється у неморальності і непостійності, також негативно впливає на професійну активність, не враховуючи втрати авторитетів і небажання виконувати обов'язки. Додамо також, що розлучення є нерозумне, оскільки нищить те, будова чого займає так багато часу і зусиль - нищить сімейне життя.
Можливо хтось закине мені, що можна спостерігати, що іноді друге подружжя є щасливіше, ніж перше, що беручи до уваги життєвий досвід, сторони поводяться більш дозріло. Іноді так є з пункту бачення гармонії і доповнення характерів, однак це не зменшує терпіння невинних дітей.
І на що необхідно звернути увагу: в житті існує кілька фундаментальних цінностей, які походять від Бога - а подружжя є однією з них - для яких треба зуміти посвятити власні забаганки, зберегти засади і передати їх у чистоті наступним поколінням.
Закінчую, просячи подругів про дві речі: постановіть ніколи не допускати думки про розлучення та інвестувати в сім'ю, посвячуйтеся їй, будьте витривалі у спокусах цього світу!
Якщо хтось не живе своїм подружжям, він залишиться слабким і ризикує, що пристрасті чи розбіжності одного дня розрушать цю святу інституцію. Нехай св. Йоан Хреститель, мученик нерозривності й святості подружжя, заступається за нами!
Zawsze wierni nr 5/2015 (180)
ks. A.D.
Переклад з польської Світлани Підляської / http://www.saintjosaphat.org
