Тома з Аквіну (1225-1274) досьогодні залишається одним з найбільших
скарбів не тільки домініканців, а й усієї Церкви. Він був настільки
серйозним і впорядкованим мислителем, що створена ним система вивчення
будь-якої сфери знань чи ідей працювала довгі століття, і папи останніх
часів, починаючи з кінця ХІХ століття, закликають до неї повернутися.
Тома був відданий на виховання до монастиря Монте Кассіно, звідти
подався до Неаполя, де познайомився з братами недавно заснованого Ордену
Проповідників і запрагнув вступити до домініканців. Спротив сім’ї не
дав результату, як і дворічний домашній арешт. Тома був скерований
Орденом на навчання в Кельні, де тоді працював св. Альберт Великий. По
завершенні навчання Тома викладав теологію в Парижі, в університеті
Сорбонни; потім в Італії був викладачем і папським проповідником. Помер
по дорозі на Ліонський Собор, куди його запросив Папа Григорій Х.
Його значення для розвитку думки у Церкві таке велике, що остання
літургійна реформа 1969 року, яка скасувала чимало попередніх свят,
змінила спомин св. Томи з дати смерті (7 березня) на дату перенесення
його мощів (28 січня 1369 року) – оскільки 7 березня завжди припадає на
Великий Піст. А св. Тома – постать, варта обов’язкового
загальноцерковного спомину та урочистості в Ордені.
Він може бути для сучасних людей живою відповіддю на питання, як жити в
правді і як її проголошувати. Побутує думка, що правда більше шкодить,
ніж допомагає: вона ранить, завдає болю. Однак св. Тома у своїх пошуках
істини навчився правильно проголошувати правду. Насамперед, перш ніж
заперечувати, треба зібрати всі підстави й аргументи іншої сторони та
уважно їх розглянути. А вже потім робити висновки, правильна певна
інформація чи ні, і послідовно викладати власні доводи.
Саме так написана «Сума теології» – найвідоміший твір Аквіната.
www.credo-ua.org