Про те, як складно писати історію, свідчить постать Апостола, ім’я якого
насправді невідоме. Він «вар-Толомай», син Толомая (Талмая). Як герой
російських казок Альоша Попович: був «поповичем», сином попа, це не ім’я
як таке.
Вартоломея, цілком імовірно, звали Натанаїл. Принаймні, багато
дослідників Святого Письма ототожнюють цього «ізраїльтянина, у якому
немає підступу» (Йн 1,47), з пізніше названим апостолом Вартоломеєм.
Цього чоловіка до грона апостолів привів Филип, у Євангелії вони і
згадуються разом: «Филип і Вартоломей» (Мт 10,3). Зустрів Филип
Натанаїла і сказав: ми знайшли Месію – так оповідає св.Йоан Євангеліст.
Отже, цілком можливо, що Натанаїл, чиє ім’я також означає «дар Божий»
(так само, як в апостолів
Матвія і Матея),
був прозваний Вартоломеєм для кращого розрізнення. Зрештою, Варавва теж
мав на ім’я Ісус. Тому його в Євангеліях названо тільки Вараввою…
Натанаїл же відомий не тільки тим, що «не мав підступу» в собі. Він
також цілком відверто висловився про Назарет: чи може звідти походити
щось добре? Юдеї не надто добре сприймали вихідців звідти. Але зустріч з
Ісусом, Його слова «я знав тебе ще раніше», які, певно, були
свідченням про щось, відоме тільки Натанаїлові та Богу… І, як людина без
лукавства, Натанаїл прийняв знайденого Филипом Месію та послідував за
ним.
У Римському мартирологу написано, що Вартоломей проповідував в Індії та
Вірменії, де з нього живого здерли шкіру, а король Астяг звелів
відрубати йому голову за те, що Вартоломей навернув на християнство його
брата Полімнія. Було це в Дербенті близ Каспійського моря. Згідно з
традицією, також вважається, що апостол Вартоломей проповідував також в
Албанополісі, на західному узбережжі Каспійського моря, у Месопотамії,
Персії та Єгипті. Євсевій Кесарійський пише, що Пантен Александрійський
(ІІ ст.) знайшов «в Індії» Євангеліє від Матея єврейською мовою, яке
приписувалося Варфоломеєві. Тобто малося на увазі, що апостол завіз туди
священну книгу під час місійної подорожі. Бо «Євангеліє від Варфоломея»
– це апокриф, так само як «Одкровення Варфоломея».
Історичні
дані про місійну діяльність цього апостола – мізерні, автори перших
століть суперечать один одному. З труднощів складення бодай якогось
життєпису апостола Вартоломея можна хіба що зробити один простий
висновок: коли пишете про якісь відомі події, то не вказуйте «наш
дорогий отець Петро», бо потім його і переплутати з іншим Петром можуть,
і не до тієї парафії приписати… Історію писати важко, а перші християни
цим геть не переймалися. Вони знали своїх святих, єпископів, храми, не
записали того, цього, не вказали, як звати апостола і куди він пішов на
місію. Важливо було, що – пішов. Проповідував. І став мучеником за свою
віру.
Дата смерті апостола Вартоломея – приблизно 70 р.н.е. Його від початку
вшановували як мученика, оберігали його мощі. Близько 410 року єпископ
Марута переніс ці мощі з Албанополіса в Месопотамію, звідки вони
потрапили у Фригію (Мала Азія) близько 507 року. Зрештою поховання
мученика опинилося в Беневенто (838р.), де й перебуває понині в
головному вівтарі тамтешнього кафедрального храму. За імператора Отто
ІІІ частина цих реліквій потрапила до Рима.
Зображається в довгій туніці, як чоловік середнього чи старшого віку,
інколи тримає в руках власну шкіру. Його атрибути: книга, сувій, ніж.
www.credo-ua.org
