Зі сторінок преси пролунало, що в Міністерстві освіти і науки України розглядається питання про те, що християнська етика з нового навчального року може не викладатися в загальноосвітніх закладах. Але чому? Кому цей предмет став кісткою в горлі?
Свою точку зору на викладання предмета «християнська етика» (саме предмета, а не курсу!), я виклав у статті полемічного характеру «Християнська мораль – основа виховання» («Нова Зоря», 2008, число 33(803), яка була направлена проти тих думок, настанов, положень, що їх виклала у публікації «Про християнську етику без ілюзій» (газета «Голос України», №59 (4309) від 27. 03. 2008 р.) доктор педагогічних наук, академік АПНУ Ольга Сухомлинська.
Як не дивно, але ніхто з високих чиновників МОН України, ані сама Ольга Сухомлинська не протиставили жодних своїх контраргументів мабуть тому, що ті думки, настанови, положення не співпадають із християнськими засадами та християнським підходом до морально-духовного виховання нашої молоді.
Не буду повторювати про значення викладання предмета «християнська етика», а тільки хочу зазначити: ті особи (чиновники, вчені, деякі педагоги), які виступають проти викладання цього предмета в загальноосвітніх закладах або хочуть впровадити його як факультативний курс, беруть на себе надзвичайно велику відповідальність за морально-духовне, християнське виховання нашої молоді, відповідальність перед Господом Богом у Тройці Пресвятій, перед рідним народом і навіть перед самою дитиною, яку вчитель даного предмета міг уберегти від морального падіння, але не вберіг через відсутність таких уроків.
Навпаки, предмет «християнська етика» повинен викладатися в першу чергу, його необхідно внести в державний компонент. Адже в християнській моралі сконцентровані всі найвищі духовні цінності європейської цивілізації. Християнські аргументи були і залишаються найважливішими, найвагомішими, найпереконливішими. Тим більше тепер, коли грізна, страшна повінь гріхів просто навалюється на наше суспільство, особливо на молодь, яка потопає в цій повені зла. Розпуста, наркоманія, пияцтво, перелюбство, проституція, свідоме вбивство ненароджених дітей при абортах, шахрайство, розкрадання державного майна, навіть содомські гріхи – все це гидким брудом заливає людські душі і чимраз ширше й глибше охоплює українське суспільство.
Прикро про це писати, але наша нація спивається, деградує і поступово, непомітно… зникає з лиця землі. Адже не є жодною таємницею, що смертність у нашій країні значно перевищує народжуваність.
За таких умов предмет «християнська етика» повинен у певній мірі стати хоч маленькою перешкодою, протидією, противагою злу, насильству, аморальності і таким чином сприяти зростанню духовності нашої молоді, її вихованості, моральній культурі. Було б дуже добре, щоб високі чиновники МОНУ та вчені, які виступають проти викладання «християнської етики» в навчальних закладах, побачили, як на уроках з даного предмету оченята в дітей аж світяться, як ці діти з незвичайним захопленням, допитливістю слухають учителя, котрий роз’яснює Боже слово, науку Христа, правила поведінки, веде дітей дорогою святих Божих заповідей і вічного спасіння. Нам усім необхідна цілюща сила християнської моралі, в тому числі і для того, щоб виховати здорову, культурну спільноту людей нашої страждальної України.
Закликаю педагогів, батьків, священиків, вихователів, усіх, хто причетний до виховання молоді, хто не байдужий до її майбутнього, не боятися і рішуче, єдиним фронтом виступити за те, щоб предмет «християнська етика» викладався. Безперечно, у формуванні морально-духовної культури підростаючого покоління ми не можемо орієнтуватися на швидку віддачу, на негайні результати, вони не відразу яскраво помітні, але в майбутньому вони неодмінно будуть. Зараз учитель християнської етики ще не збирає свій «урожай», ще не «жнивує». Суворим екзаменом для нього, для його учнів, вихованців стане саме життя. Але колись, у вічності, Господь наш Ісус Христос кожного з нас особисто запитає: «А що ти конкретно зробив для того, щоб зупинити оту страшну повінь гріха, у якій потонула молодь? Чи ти хоч одну дитину чи дорослу людину порятував і вберіг від морального падіння, від вічної смерті?».
Ці запитання і докори Спасителя важким тягарем ляжуть на душу і совість кожного з нас, хто міг це зробити і не виконав свого морального обов’язку перед Господом Богом у Тройці Пресвятій, перед своїм народом.
Степан БОВТЮК, колишній методист і вчитель християнської етики Городенківської райдержадміністрації. с. Серафинці Городенківського р-ну. / http://www.novazorya.if.ua/
