Кардинал Долан: Пропоную визнати ще одну меншину – вірних вченню Церкві

Архиєпископ Нью-Йорка, кардинал Тімоті Долан написав у своєму блозі: «Останнім часом у суспільстві і, можливо, навіть і всередині Церкви з'явилася нова меншина, яка потребує любові й захисту в такій же мірі, як інші меншини, про які часто говорять. Ця меншість — християни, які прагнуть жити за заповідями Божими».

За словами кардинала із Сполучених Штатів, в ході засідань Синоду у справах сім'ї, що проходить в ці дні у Ватикані, йому часто доводилося чути про «прийняття». Про те, що Церква повинна з любов'ю приймати представників різних меншин — розлучених, вдів, осіб з гомосексуальною орієнтацією, тих, хто недавно переїхав в іншу країну, інвалідів, людей похилого віку, представників расових і етнічних меншин. «У нашій церковній сім'ї ми надаємо їм любов, ми приймаємо їх, ми потребуємо їх», — пише кардинал.

«А можна, я запропоную визнати ще одну нову меншину, яка існує в світі й навіть у Церкві? — пише далі Тімоті Долан. — Я маю на увазі тих, хто, поклавшись на благодать і Боже милосердя, роблять все можливе, щоб зберігати гідність і вірність. Це подружні пари, які приходять до церкви освятити свій шлюб (у Північній Америці таких лише половина); це подружні пари, які, надихаючись вченням Церкви про нерозривність шлюбу, живуть разом, незважаючи ні на які труднощі, це подружні пари, які приймають від Бога дар багатодітності; це юнак і дівчина, які вирішують не вступати в зв'язок до шлюбу; це людина гомосексуальної орієнтації, що  вибрала шлях цнотливості; це сім'я, в якій вирішили, що дружина пожертвує успішною кар'єрою заради виховання дітей, — сьогодні ці чудові люди часто відчувають себе меншиною в нашому суспільстві та  деколи навіть в Церкві! Я думаю, таких людей набагато більше, ніж прийнято вважати, але з причини зовнішнього тиску вони відчувають себе «неприйнятливими».

«Де вони можуть отримати підтримку? — запитав кардинал Нью-Йорка. — На телебаченні? У газетах і журналах? У кіно? На Бродвеї? У своїх однолітків? Ну що ви! Вони дивляться на Церкву, на нас, бажаючи отримати підтримку і схвалення, бажаючи отримати тепле почуття «прийняття». І ми не можемо не звернути на них уваги!»

Науці нічого не відомо про сотворення світу
«Фізика не розповість, звідки взявся світ фізичний, хімія — як виник світ хімії, біологія в подиві від появи світу біології. Віруючі визнають, що світ був створений ні з чого, вчені ж можуть лише дійти до певної “особливої” точки, до Великого вибуху, а потім починаються мудрування», — каже Міхал Хаберек, домініканець, стипендіат «Discovery Institut», у бесіді з Томашем Ровіньським.

— Чому ми віримо, що людина була створена з «праху земного», а не якимось чином — майстерно — виведена Богом із мавп?

— Ми можемо у це вірити — до того ж сильно. На це немає доказів, як немає їх щодо воскресіння Ісуса, Непорочного Зачаття Діви Марії або воскресіння Лазаря. Ці істини ми приймаємо силою віри в об’явлення Бога, що спирається на Святе Письмо і Традицію Церкви.

— А як же наука?

— Все, що може наука, — сказати, що їй нічого про це невідомо. З погляду віри зрозуміло: якщо сотворення людини було здійснене надприродним шляхом, отже, не було в цьому участі законів природи; а якщо не було законів природи, то не може бути і наукового пояснення.

— І яку альтернативу ти пропонуєш?

— «Теорія розумного задуму» дає нам сьогодні хороші аргументи на користь того, що наука не здатна до кінця пояснити походження людини. Наука може розгледіти власні межі, але жодної позитивної відповіді на питання про походження першого людського тіла вона дати не в змозі. Саме так це розуміє Традиція Церкви.

— У такому разі, навіщо взагалі потрібна наука? Давайте залишимося в галузі віри. Та хіба це не пахне фундаменталізмом? Або ж сама ідея науки — це обман?

— Мені здається, що саме так думають фундаменталісти або креаціоністи, вважаючи, що світові близько шести тисяч років, попри надані їм докази. За такого підходу Біблія справді йде врозріз із науковим пізнанням, але традиційний християнський підхід не такий. Зрозуміло, наука — це важливий інструмент, вона дає багато цінних відповідей відносно того, як працює цей світ.

— Як це розуміти?

— Кінець кінцем, книга природи і книга Святого Письма мають одне Джерело — Бога. Тобто Бог дає нам можливість пізнати істину двома способами: через природу (і цим займаються відповідні напрями науки) і через надприродне об’явлення — пізнання силою віри, яким займається богослов’я. Але я не думаю, що наука може нам відповісти, звідки взялася природа: фізика не розповість, звідки взявся фізичний світ, хімія — як виник світ хімії, біологія в подиві від появи світу біології.

— Тобто натуралізм не дає наукового пояснення першопричин?

— Якщо послідовно застосовувати принципи натуралізму (які кажуть, що кожне явище повинне мати природне пояснення), то це закінчується теоріями, що відступають від наукових стандартів і є швидше ідеологією натуралізму, одягненою в науковий балахон. Це вже не християнський підхід. Таким чином, проблема не так у цінності науки як такої; йдеться про межі наукового пізнання. Походження людини міститься в самому центрі цієї дискусії: вчені вважають, що можуть це пояснити; а віруючі виникнення людини пов’язують із надприродним пізнанням, об’явленням Бога.

— Але навіть віруючим людям наукове пояснення виникнення світу та людини іноді здається достовірнішим. Що свідчить про достовірність релігії перед лицем безлічі антропологів і космологів, які мають науковий авторитет?

— Слід відрізняти питання авторитету від можливостей пізнання, а точніше — два види авторитету: епістемологічний та деонтологічний. Перший стосується тих, хто має авторитет у будь-якій сфері. Наприклад, якщо математик каже, що в результаті підрахунків виходить «5», а не-математик — що «4», то ми схильні вірити математикові в силу його епістемологічного авторитету. Але якщо математик каже, що аборти слід узаконити, а священик, пророк або святий — що ні, то ми схилятимемося до другої думки: силою деонтологічного авторитету останніх.

— І як це пов’язано з темою нашої розмови?

— Проблема з’являється тоді, коли людям, які мають епістемологічний авторитет (силою їх знань), автоматично і бездумно приписується деонтологічний (моральний) авторитет. Хоча відомо, що знання й уміння — це ще не мудрість і не святість. Навіть найбільший учений може бути телепнем та негідником. Змішування двох видів авторитету ми бачимо, коли, наприклад, якийсь учений-матеріаліст каже, що наука виключає існування Бога або можливість дива. Такий учений говорить не з позиції науки, а люди, які йому вірять, діють так силою не епістемологічного авторитету, а морального, який вони приписують йому незаслужено. Саме це й відбувається щодо теми походження людини.

— Коли ж почалася ця плутанина?

— В XIX столітті матеріалісти й атеїсти почали стверджувати, що людина не була сотворена Богом з праху земного, а природним чином еволюціонувала з тварин. Цю теорію причепурили в наукові ризи і прикрасили такою кількістю брехні, недомовок, мінливих інтерпретацій і недоведених аналогій, що сьогодні людині, яка не орієнтується в цій темі, здається, ніби існує якась кількість «вагомих доказів» цієї теорії. І мало хто бере на себе обов’язок перевірити нинішній стан науки.

Більше того, навіть богослови повірили в ці уявні «докази» учених і самі навигадували теорій — одна краща за іншу — тільки для того, щоб поєднати матеріалістичні завихрення учених із християнством. Хоча й Біблія, інтерпретована у світлі Традиції Церкви, дає абсолютно однозначну відповідь.

Святі Іриней, Августин, Тома Аквінський та інші Учителі Церкви і святі захищали сотворення людини — її тіло і душу. Як блискучі богослови, вони мають епістемологічний авторитет, а як святі — моральний. Нам також, тоді, коли виникає конфлікт між ученими і богословами (тобто двома епістемологічними авторитетами), слід іти за моральним авторитетом. Як я й сказав раніше: походження людини нез’ясовне науковим методом, а тому не має ані найменшого значення величина авторитету науки в сучасній культурі; вона і так безсила дати відповідь на це питання. А християни вірою можуть сміливо стверджувати, що будь-які натуралістичні теорії походження людського тіла неправдиві.

— Мені постійно здається, що коли мова заходить про пояснення початків світу і людини, ти протиставляєш Святе Письмо науці, але водночас прагнеш здолати натуралізм у галузі наукового пізнання. Цьому служить «теорія розумного задуму». Але це означало б, що науці все-таки є що сказати про створення людини, просто вона користується не тим інструментом.

— Гадаю, така постановка питання була б несправедливою щодо науки. Теорія розумного задуму не шукає надприродних причин у світі, і в цьому сенсі не можна говорити, що вона веде до відмови від натуралізму. Наука є і має бути натуралістичною, бо вона говорить про те, як функціонує природа. Проте «теорія розумного задуму» каже, що такий «задум» у природі є, особливо в живих організмах; що він реальний і що його можна відкрити науковими методами, не задіюючи Об’явлення, та й будь-яку іншу релігію. Інше питання — як цей задум проник у біологію. Втім, мені здається, що «теорія розумного задуму» не намагається це пояснити — тому, що це питання виходить за рамки наукової компетентності. Тобто наука може підтвердити наявність задуму, але не може пояснити його походження; це питання піднімають філософія і теологія. Зрозуміло, учений не зобов’язаний апріорі виключати для себе метафізику: філософське і релігійне пізнання становлять рису кожної людини, і немає причин ученим виключали для себе таку можливість. Учений не перестає бути вченим, якщо визнає, що наука чогось не в змозі пояснити, або припустить можливість надприродного втручання Бога на початку світу і природи.

— Такі методологічні основи теорії розумного задуму?

— Вважаю, саме це уявляють собі її теоретики, говорячи про подолання методологічного (читай — ідеологічного) натуралізму. Таким чином, ми знову повертаємося до двох питань і двох відповідей. Питання про те, як цей світ функціонує (його біологічні або фізичні структури), — це виключно наукове питання, яке не вимагає апеляції до Одкровення? Проте питання про початок світу, про те як виникли різні види тварин, наукове лише частково: тут наука не може дати повної відповіді, потрібне надприродне Одкровення. Зверни увагу на те, що «теорія розумного задуму» не лише відкриває перед ученими ширші обрії, а й чітко визначає межі науки. Таким чином, це не релігійна теорія, що відкидає наукове пізнання, а швидше наукова теорія, що допускає ненаукове пізнання. Я не схильний вважати, аби у цьому було якесь протиріччя; швидше, ми маємо справу з великим синтезом, у якому дарвінізм змінюється розумним задумом, а теїстичний еволюціонізм — класичним християнським розумінням сотворення.

— А що на це сучасна теологія?

— Проблема більшості сучасних так званих «католицьких філософів природи» полягає в тому, що вони не розрізняють двох питань: «як» і «звідки». Наведу приклад класичної плутанини. Ми знаємо, що гени мутують; біологія успішно вивчає швидкість і вплив мутації на живі організми. Оскільки мутації мають стійкий вплив на популяцію (можуть передаватися у спадок), ми знаємо, що популяції до деякої міри змінюються під їхнім впливом. Скажімо, бактерії стають стійкими до антибіотиків. І це твердження абсолютно наукове, важко з ним сперечатися. Проте дарвіністи йдуть далі і роблять висновок: мовляв, оскільки мутації можуть спричинити стійкий вплив на організми (мікроеволюція), то той самий механізм, покладений на триваліші періоди часу, пояснить нам, звідки взялися бактерії і паразити, рослини, тварини і людина (макроеволюція). Однак те, що ми бачимо, — це лише дуже незначні зміни (які частенько приносять організму більше шкоди, аніж користі): ніхто ще не бачив, як змія перетворюється на птаха. Тобто це вже ідеологічне твердження, яке випливає з принципу методологічного натуралізму, згідно з яким будь-яке питання має стосунок до науки і має бути пояснене з позиції натуралізму. На жаль, згадані філософи природи часто недостатньо сміливі, щоби чинити опір цьому принципу, і вважають за краще вірити у казки про змій, що перетворюються на птахів, і мавп, які стають людьми; і тому вони нічим не відрізняються від дітей, які вірять у гномів та драконів.

— Так скільки ж науковості в наукових теоріях?

— Дуже мало. Натомість «католицькі філософи природи» в один голос із вульгарними дарвіністами вважають за краще звинувачувати в ненауковості «теорію розумного задуму», замість того, щоб з усією відповідальністю проаналізувати наявні наукові дані.
 

Штаты Оклахома и Арканзас выступили в защиту молитвы в школах

Государственные чиновники штатов Арканзас и Оклахома решительно отстаивают право учащихся на религиозные проявления в государственных школах США, которое в последнее время подвергается нападкам со стороны группы радикальных атеистов.

Так, генеральный прокурор штата Оклахома Скотт Прюитт (Scott Pruitt), заявил, что те, кто пытается запретить, в частности, молитвы участников спортивных состязаний в высших учебных заведениях, слишком многого хотят, поскольку религиозные выступления не противозаконны.

Прюитт в своем официальном юридическом заключении высказался против нового постановления Ассоциации по контролю деятельности средних школ штата Оклахома, принятого в июне, которое запрещает произнесение молитв на собраниях Ассоциации. Заключение было сделано по официальному запросу республиканца Бобби Кливленда (представителя города Слотервилл в законодательном собрании штата) о законности постановления.

«У вас нет права огульно и своевольно заявить: «Мы хотим разрешить все речи, кроме религиозных речей», и по этой причине инициативы такого рода страдают чрезмерностью», — сказал Прюитт, добавив, что запрет на религиозные выступления нарушает конституцию и права студентов, поскольку штат разрешает любые публичные выступления на общественных собраниях.

Представитель республиканцев Бобби Кливленд также возмущен постановлением Ассоциации. «Как может какая-то организация или даже государство заявить человеку, что ему запрещено молиться? – спрашивает Кливленд. – Если чиновники Ассоциации не хотят молиться – пожалуйста. Если еще кто-то из присутствующих не хочет – ради бога. Но почему остальным запрещают молиться и считают это нормальным?»

«Свобода религии не означает свободы ОТ религии, – добавляет Кливленд. — Нужно было очень постараться, чтобы так перекосить и переврать понятия. Но стоит их поставить с ног на голову, как все становится понятно, не так ли?»

Школьный округ города Эшдаун в штате Арканзас также выступил в защиту своих школьников от нападок атеистического Фонда за свободу от религии (ФСР), требующего запретить молитвы в школах. Глава школьного округа Эштона Джейсон Сандерс заявляет, что школы не нарушают закон. «Любой суд признает, что школьники имеют право на свободу самовыражения», — говорит Сандерс.
 

---

«Оно» существует: суд Франции признал наличие среднего пола

С  14 октября почти во всех документах Франции в графе с указанием пола можно найти и средний пол, среди обычных «мужского» и «женского».

Такое решение в этом году принял суд города Тура, позволяющее человеку поменять свой пол во всех документах на «средний». Таким образом впервые во Франции суд признал наличие третьего пола, сделав это по просьбе 64-летнего мужчины, пожелавшего остаться анонимным.

Решение суда было принято еще 20 августа, но огласке его предала прокуратура только сейчас. И, несмотря на то, что прокурор тут же заявил о своем желании подать на апелляцию, такой прецедент стал широко известен, и теперь он может повлечь за собой другие подобные иски.
 

---

Асия Биби перестанут мучать, если отречется от Христа

Асия Биби, приговоренная к смерти в Пакистане за богохульство на пророка Мухаммеда, содержится в ужасных тюремных условиях. Эту тюрьму принято называть «адской дырой».

По словам свидетелей, Биби постоянно находится под давлением, ее заставляют принять  ислам и отказаться от христианской веры, передает 316NEWS со ссылкой на christianpost.com.

По информации Mission Network News (MMN), исследование в блоке женской тюрьмы в Мултан, где находится Биби, показали, что в тюрьме нет никакой вентиляции, всего 6 антисанитарных туалета, которых, по словам бывшего узника недостаточно для большого количества заключенных. Только в одном блоке содержатся 30-40 заключенных, а еще около 150 просто находятся под стражей.

«Лето в тюрьме Мултан очень жаркое»,- сказал бывший заключенный,- «Учитывая перенаселенность, антисанитарию, плохое отопление, освещение, вентиляцию, вы осознаете, что это тюрьма- адская дыра, в которой  находится клетка Асии».

Биби окружена непрерывными исламскими молитвами чиновников, вынуждающих заключенных сидеть перед Кораном и читать исламский текст в течение нескольких часов. Они заявили, что в случае, если Асия Биби восхвалит Аллаха, попросит прощения, то давление на нее снизится.

«Это не просто звук пятичасовой молитвы, которым окружена Асия. Каждый бессоный час она слышит плач избитых женщин с нарушенной психикой, которые со слезами на глазах вслух читают Коран. Тюрьма- это совсем не тихое место», — рассказывает бывший заключенный.

Пока окончательно неизвестно, разрешено ли Биби иметь Библию, это большая редкость в пакистанских тюрьмах.

Напомним, что Асия Биби была отправлена в тюрьму шесть лет назад. Ее поместили в камеру смертников по обвинению в богохульстве. Во время спора с группой мусульманских женщин она сказала такую фразу «Мои Христос умер за меня, а что же Мухаммед сделал для вас?», это стало причиной ее приговора.

Многие религиозные лидеры, авторитетные проповедники вступались за нее, требуя ее освобождения, но до сих пор Асия Биби, мать пятерых детей, находится в заключении, ожидая смертной казни.
 

---

В Турции христианские школы стоят под угрозой закрытия

По меньшей мере 24 христианских школ Турции, на грани закрытия из-за законов, ограничивающих набор учащихся. Наиболее высока опасность недобора для школ греческой православной общины, сообщает 316NEWS.

Турецкий адвокат Нуркан Кая координатор правозащитной группы, защищающую права меньшинств. По его словам, нужно объединить усилия и совместно бороться с драконовским законом о правах и обязанностях подобных школ, где расписаны механизмы их государственного финансирования, и при этом выставлен лимит на численность учащихся, а за его превышение школы караются урезанием средств.

На начало этого учебного года, порядка 55 школ, принадлежащих различным христианским общинам и организациям в Турции, смогли получить, какую-то финансовую поддержку от государства. 36 из них принадлежат армянской общине, 18 – греческой православной, один детский сад открыт для детей сиро-яковитской общины.
 

---

В церкви Нью-Йорка прихожане убили юношу из-за отказа от исповеди

Двух юношей избили в американской церкви «Слово жизни». Их насильно заставляли исповедоваться, сообщает Associated Press.

Инцидент произошел вечером в воскресенье, 11 октября, в городе Нью Хартфорд, штат Нью-Йорк. Насилию подверглись 19-летний Лукас Леонард и его 17-летний брат Кристофер.

«В течение нескольких часов над ними издевались в надежде, что каждый признается в совершенных грехах и попросит прощения», — сообщил представитель полиции города Нью Хартфорд Майкл Инсерра (Michael Inserra), пишет Лента.

Юноши получили ранения в живот, половые органы, поясницу и бедра. В их избиении участвовали четыре прихожанина, а также родители мальчиков Брюс и Дебора Леонард и старшая сестра Сара Фергюсон.

Полиция начала расследование после того, как в понедельник, 12 октября, родственники отвезли старшего сына в больницу. Юноша впоследствии скончался от полученных травм. Местонахождение младшего сына они не указали. Его нашли избитым на втором этаже церкви и отвезли к медикам.

Родители подростков арестованы по обвинению в совершении убийства, другие четыре прихожанина церкви, в том числе старшая сестра погибшего, — по обвинению в физическом насилии.

«Мы полагаем, что они не собирались убивать своего сына. Они пытались нанести ему серьезные повреждения», — заявил прокурор округа Скотт Макнамара (Scott McNamara).

Подозреваемые не признали себя виновными. Их семеро детей, четверо из них Сары Фергюсон, переданы в органы опеки и попечительства.
 

---

В Швеции христиане-беженцы получили ультиматум от исламистов

В Гетеборге (Швеция) на стене пиццерии, принадлежащей семье ассирийских христиан-беженцев, появилось граффити с ультиматумом от исламистов «обратись или умри».

Об этом  сообщает Христианский Мегапортал invictory.com со ссылкой на Christian Post.

Семья ассирийских христиан бежала из Сирии от преследований исламских экстремистов в Швецию несколько лет тому назад. Глава семьи Юсуф Асмар, владелец пиццерии, подчеркнул, что сейчас они перестали себя чувствовать безопасно, потому что снова стали одним из объектов преследований исламистов.

Сайт BizPac Review сообщил, что еще несколько зданий в Гетеборге были помечены исламским символом, представляющим букву «N», которым исламисты отмечают последователей Иисуса из Назарета, а на некоторых домах появились надписи «Халифат здесь». Для Юсуфа Асмара сложившаяся ситуация напоминает о 1930-х годах в Германии, когда евреи находили на своих дверях изображения звезды Давида.

Шведские власти проводят расследование, но не квалифицируют случившееся, как действие на почве ненависти. Представитель полиции Гетеборга Бертил Клаэссон объяснил, что расследовать данный инцидент «практически невозможно», потому что у полиции нет ни свидетельств, ни доказательств.

В настоящее время в Швеции насчитывается около 10 000 ассирийских беженцев, большинство из них живут в Гетеборге. И появившиеся надписи вызывают среди них немалые опасения.

«Представьте, что вы сбежали от преследований в одной стране, а затем оказались по соседству со сторонниками ИГИЛ здесь в Швеции», - заявил Джозеф Гарис, президент одной из самых больших общин ассирийцев в Швеции.

Правительство Швеции проводит политику открытых дверей для беженцев из Сирии, ищущих безопасности в Северной Европе. Но уже не раз высказывались предположения, что, благодаря такой политике открытости, в страну проникли и сторонники ИГИЛ и радикальные исламисты.

---

http://catholicnews.org.ua  http://www.credo-ua.org  http://mirvam.org http://prochurch.info