Відомо, що в час французької революції проголошено у Франції 1792 р. детронізацію Бога, а замість Нього проголошено божеством людський розум, символом якого мала бути одна акторка. Французи посадили її на престолі й віддавали їй найбільші почесті. Тоді відступство від Бога мало місце в одній тільки Франції, отже, воно обмежилося тільки однією частиною земної кулі. Наміри диявола спонукати все людство прилучитися до протихристиянського табору, ще тоді не мали сили, бо люди ще не були настільки приготовані, щоб явно освідчитися антихристові. Мусить, отже, наступити ще загальне зіпсуття людського роду та все людство мусить відмовитися від послуху Богові й збунтуватися проти Нього. Аж тоді прийде час, коли проголосять Богом уже не якусь акторку, але самого антихриста! Поет Фрідріх Геллє поставив собі питання, чи можливо, щоб наступило загальне зіпсуття людського роду. І сам відповів, що, на жаль, це справді може наступити, "бо зіпсуття поширюється залізничими шляхами й зі швидкістю блискавки переноситься телеграфічними й телефонічними дротами й кабелями до різних країн й тому нечувана досі комунікація між людьми може тепер більше накоїти лиха за п'ять літ, як давніше за п'ятдесят літ1. Де злучаться разом усі руїнницькі сили й де матиме вільну руку ціле пекло, там насіння злоби дозріє набагато швидше, й злоба матиме свої овочі далеко більші, ніж це було можливе коли-небудь давніше" (Gottesminne, ст. 138). Після світової війни людство далеко більше дозріло до прийняття антихриста. Здається, що воно велетенськими кроками спішить йому назустріч. Світову війну треба вважати за явний Божий поклик до народів, щоб вони виправилися й чинили покуту. Але складається враження, що радше сповняються слова св. Письма: "І хулили небесного Вітця через свої болі й свої рани та не каялися зі своїх діл" (Об'явл. 16, 11). Безвірство й неморальність, які промощують дорогу антихристові, після світової війни ще більше запанували в усіх державах, що брали участь у ній. У переможних державах до зовнішнього занепаду прилучився ще й внутрішній. Навіть мир, що його

Скільки лиха може накоїти в теперішні часи радіо у цілому СВІТІ, і то за кілька хвилин, про це хіба не треба й згадувати. (Перекладач).

продиктували переможці, - це ніщо інше, як саме тріумф несправедливості. Глибоку думку висловив про це італійський єпископ Аддео з Нікосії в одному своєму пастирському листі: "Мирні договори, що їх тепер накинено переможеним націям, - це вимовний доказ того, на що здатний світ без Бога". Дуже помітною є й ця обставина, що переможці в світовій війні ні разу не згадали про Боже Ім'я в документах мирних договорів, хоч ті документи займають сотні сторінок! Тому має рацію пастор Ессен, який, вказуючи в своєму творі: "Коли прийде антихрист?" (Erbelfeld, 1919) на вище наведені факти, робить ось такий висновок: "Велике число провідних мужів і жінок опанувала якась невимовна ненависть до Церкви й Христа. Тому не буде безпідставним питання: "Чи наш нарід уже дозрів до явного виступу антихриста?" Також має він слушність, коли каже: "Якщо б і Росія, й Німеччина, й колишня Австрія були підготовані на прихід антихриста, то цього ще не вистачило б. Наперед мусить увесь світ огорнути соціялістична революція, і аж тоді (що ми можемо передбачити як річ майже певну), прийде його час". В кожному разі великою є правдоподібність того, що світова війна приспішила прихід антихриста. Св. Бриґіда (+1373) каже таке: "Час антихриста прийде тоді, коли несправедливість перебере міру, й безбожність зросте до надмірних розмірів. Коли християни полюблять єресі й коли беззаконники потопчуть духовенство й справедливість, то це буде виразний знак того, що наближається антихрист" (Clarus, Leben und Offenbarungen der heiligen Brigitta, Regensburg ,1888, Manz, ст. 168). Св. свщмуч. Методій передбачив ось таке: "(При кінці світу) християни замало виявлять вдячності за велику ласку, якої їм уділено, покликаючи великого монарха, під пануванням якого довго триватимуть на землі світлі часи миру й гаразду. Вони почнуть знову вести погане життя: впадуть у гордість, пустоту, безсоромність, легкодушність, ненависть і заздрість, нестриманість у їжі й питтю та інші пороки так, що їхні гріховні рани будуть гірші перед Богом від зарази. При цьому чимало людей почне сумніватися, чи справді тільки одна християнська католицька віра веде до спасення й чи, може, справді не мають слушності жиди, що очікують іще Месії. Тому постануть єресі й заколоти. А це не буде подобатися справедливому Богові, що Він дозволить Люциферові й іншим дияволам прийти з пекла на землю й перш усього звести безбожників". (Dion. v. Lbtzenburg, Життя антихриста, 1682, гл. 12). Поет Фрідріх Геллє додає, що перед приходом антихриста знову відживе поганство, навіть у самому Римі, а штуки й науки будуть зовсім на службі диявола, та що, навіть духовенство звиродніє. Добрих священиків будуть висміювати й понижувати. Неморальність запанує скрізь. (Те саме передбачила, зрештою, й сама Божа Мати 1846 р. в La Salette). Св. Письмо часто згадує про те, що антихрист прийде як кара за людську безбожність. Пророк Даниїл каже: "Через гріхи дано йому владу" (Дан. 8, 2). І св. Павло говорить: "Тому, що не прийняли любові правди, зішле Бог силу обману, щоб вірили неправді" (II Сол., 2, 10-12). Отже, коли світ не схоче вже нічого чути про духа Євангелії, він дістане за кару спорідненого духово з безбожним світом антихриста, а він іще більше заохотить людей, щоб вони вважали брехню за правду, а правду - за брехню та віддавалися всяким порокам. "І тому, Що люди саме через свої злі діла відпадуть від віри, антихрист не мусітиме вже напружувати своїх сил, щоб зовсім заманити людей до себе, тому що вони вже відразу будуть готові до згіршення" (Діон. з Lbtzenburg, гл. 27). Антихрист поневолить народи, що стануть безбожними й змусить їх прийняти на себе ярмо неволі, подібно, як це чинили подекуди його предтечі: Нерон, Діоклетіян та інші тирани. Як буде поводитися антихрист, можна скласти собі деяке поняття з поведінки більшовиків у Росії (терор, страшне переслідування християнства), чи поведінки жида Бели Куна за більшовицьких часів у Мадярщині. Чимало людей у тих краях, бачачи це все, тривожно питали себе, чи справді настали вже часи антихриста. Поки в державах панував християнський дух, що його підтримували по-християнськи налаштовані державні уряди, поява антихриста зустрічала перепону. На це мали б вказувати, на думку деяких авторів, слова св. Ап. Павла: "І тепер знаєте перешкоду, чому не може (антихрист) з'явитися" (II Сол. 2,6) \ Отже, перші християни мусіли знати далеко більше від нас про прихід антихриста, зважаючи на те, що про значення вище наведених слів Апостола ми тільки здогадуємося.

Франц ШПІРАҐО
"Антихрист"