Невідомий стигмат, про який знав тільки Іван Павло ІІ, завдавав отцю Піо найбільшого болю. Він ніколи нікому про нього не розповідав, крім майбутнього Папи, Кароля Войтили.

Святий Піо з П’єтрельчіни був одним із небагатьох святих, хто носив на тілі видимі й відчутні ознаки Страстей Христових. Джерелом жахливого болю був також для нього ще один знак на тілі, який є підтвердженням того, що сам Ісус об’явив св. Бернарду, кажучи про надзвичайно болючу й невідому рану на плечі.

Чергове дивне відкриття, що стосувалося болю в спині, який відчував св. отець Піо, зробив по смерті святого один із його духовних дітей, хто належав до грона найближчих друзів, — брат Модестіно з П’єтрельчіни.

Цей брат, який походить із малої батьківщини святого і допомагав йому в різних домашніх заняттях, одного разу побічно зіткнувся зі згаданою раною. Святий о. Піо зізнався йому, що одним із найболючіших моментів для нього була зміна сорочки. Брат Модестіно не розумів тоді, що крилося за цими словами, бувши переконаним, що йшлося про біль, який святий відчував у момент відривання білизни від рани в боці. Тільки через три роки, а саме 4 лютого 1971 року, наводячи порядок у речах покійного, він зрозумів, що мав на увазі святий.

Отець‑привратник доручив йому зібрати всі речі, що належали отцю Піо, і зберігати їх у запечатаних нейлонових мішках. Він виявив на сорочці на висоті правого плеча біля ключиці велику пляму. Вона було близько 10 сантиметрів у діаметрі (що відповідає приблизно тій, яку видно на Туринській плащаниці). Коли рана була відкрита, то мала викликати сильний біль при знятті сорочки.

«Я відразу повідомив про відкриття настоятеля, — згадує брат Модестіно, — а він доручив мені підготувати на цю тему коротку нотатку. Крім того, о. Пеллеґріно Фунічеллі, який протягом багатьох років супроводжував отця Піо, зізнався мені, що часто, коли він допомагав святому переодягати його вовняну сорочку, бачив округлу гематому, іноді на правому, а іноді на лівому плечі отця Піо».

Про цю рану знала тільки одна людина: майбутній папа Іван Павло II. А оскільки святий монах розповів про неї тільки йому, то мав керуватися якимось особливими мотивами.

У своїй книжці «Розповідь о. Піо. Розсекречені архіви Ватикану» Франческо Кастеллі, історик та викладач історії Церкви нового і новітнього часу у Вищому інституті богословських наук ім. Р. Гвардіні в Таранто (Італія), розповідає, що кардинал Анджей Марія Дескур в одному з інтерв’ю згадував про зустріч у Сан Джованні Ротондо в квітні 1948 року між о. Каролем Войтилою та монахом, обдарованим стигматами. Саме тоді святий Піо розкрив майбутньому Папі існування цієї «найдошкульнішої рани».

Брат Модестіно розповідає, що отримав особисте об’явлення отця Піо після його смерті. «Одного разу вночі перед сном я попросив у молитві: “Дорогий отче, якщо ти насправді носив цю рану, дай мені знак”. Потім я заснув, але рівно п’ять хвилин по першій, коли я спокійно спав, мене розбудив раптовий різкий біль у плечі. Я почувався так, ніби хтось намагався ножем виколупати мені ключицю. Якщо цей біль тривав би ще кілька хвилин, я думаю, що не пережив би цього. Потім я почув голос: “Я саме так страждав!” Мене оточив прекрасний аромат, який заповнив усю мою келію. Моє серце було переповнене любов’ю до Бога. Потім я якось дивно став почуватися: те, що цей неймовірний біль зник, було для мене ще більш прикрим. Тіло боронилося від нього, а душа прагнула його. Біль був роздираючим і водночас солодким. Нарешті я це зрозумів!»

http://catholicnews.org.ua