Повернемося до події, яка відбулася 16 червня 2002 року, про яку тоді повідомляла вся світова преса: канонізації відомого монаха з Чину Св. Франциска - отця Піо. Канонізація - це латинське слово, яке означає проголошення святим, тобто офіційне визнання святості людини церковною владою.
Щоб канонізація була дійсною, їй повинно передувати строге церковне дослідження життя людини, яку вважають святою. Даний святий повинен бути прикладом в усьому, тобто його життя повинне бути таким, щоб він був зразком для наслідування. Наприклад, зупинився процес канонізації одного священика, що мав дар пророцтва й пізнання людського серця тільки тому, що священик часто запізнювався на півгодини на богослужіння, хоч і з вагомої причини: багато хто хотів з ним порадитися. Але всеодно часто запізнюватися - це не приклад, який можна наслідувати, і тільки з цієї причини зупинився процес канонізації. Тому під час процесу канонізації повинен бути присутній так званий advocates diaboli (адвокат диявола), роль якого полягає в тому, щоб знаходити якісь недоліки людини. Аби тільки не був проголошений святим той, хто не заслуговує цього.
Другий приклад. До Йоана Павла ІІ, щоб людина була проголошена святою, потрібно два чуда, визнаних науковою комісією. Вимагалося свідоцтво від представників природничих наук, які б підтверджували, що події, наприклад, вилікування хворого, не можна пояснити природними причинами. Наприклад, людина, яка хворіла на рак останньої стадії, негайно і повністю одужала. Або другий приклад: дівчина, яка не мала зіниць, почала бачити. Ці чудеса вважаються доказом з Божої сторони про святість людини. Папа Йоан Павло ІІ проголосив стільки людей святими, скільки всі попередні Папи разом взяті, і можна поставити питання: чи не є все це деякою інфляцією святості, по-перше; і по-друге: як устигли правильно провести так багато процесів канонізації. Щодо деяких людей існує велика підозра, що процес не був проведений правдиво, і, відповідно, проголошення таких блаженних або навіть потім святими недійсне.
Цього не можна сказати про о. Пія. Бо ж тут море доказів і чудес, зроблених ним до даного часу. 16 червня 2002 р. на площі св. Петра зібралося така велика кількість народу, якої Рим не бачив вже понад двадцять літ. Дуже багато людей прийшло тому, що вони особисто відчувають велике заступництво святого отця Піо.
Я хочу тут розказати про дві події з життя святого, які дуже повчальні.
Одного разу приїхала до нього дівчина-протестантка із Швейцарії. Вона була єдиною дочкою батьків-мільйонерів. Дівчинка була хвора на туберкульоз легень, і хвороба вже дійшла останньої стадії. Вона чула про отця Піо, і це пробудило в ній останню іскорку надії. При першій зустрічі святий їй сказав: "Мати Божа мені відкрила, що Вона тебе зараз же вилікує, якщо ти станеш католичкою". Дівчина зраділа і повернулася до своїх батьків, але вони не були тому раді. Вони дали їй зрозуміти, що в неї не буде батьків, ані спадщини уразі переходу в католицизм. Вони вибрали для своєї дочки смерть, а не оздоровлення з переходом у католицтво. Але дівчина дуже хотіла жити. Вона залишила батька і матір і все багатство й повернулася до отця Піо. Там люди доброго серця надали їй помешкання. Вона вивчила катехизм і прийняла католицьку віру. У момент переходу вона стала цілковито здоровою. Про це свідчить відповідна медична довідка. В цей же день о. Піо вперше в житті причастив її Тілом Христовим. Потім святий дозволив їй сидіти близько його сповідальниці. Але радість дівчини від оздоровлення затьмарував смуток через відмову від неї батьків. Тоді отець Піо запитав її з великим співчуттям: "Чи хочеш мати нову матір?" Вона радісно згодилася. Можливо, вона думала, що він мав на увазі небесну Матір - Пречисту Діву Марію. Отець Піо їй наказав сидіти побіч його сповідальниці й терпеливо чекати. Слід зауважити, що до нього до сповіді щоденно приходила велика кількість людей. І ось того самого дня одна жінка жалілася під час сповіді на те, що вона безплідна. Отець Піо запитав її: "Хочеш мати дорослу дочку?" "Так, з радістю, але якщо тільки через Вас". Він повелів їй вийти із сповідальниці і, показавши пальцем на оздоровлену дівчину, сказав: "Оце твоя дочка!" Звернувшись до дівчини, промовив: "Ось мати твоя!" Вони обидві, дівчина і нова мати, глибоко зворушені, обнімалися і цілувалися.
Коли отця Піо попросили молитися за протестантів, він несподівано почав плакати. Бо ж знав, наскільки викривлена їх наука. Із всіх семи Таїнств залишилося недоторканим тільки Хрещення. Ось приклад сучасної святості, далекий від модерністичних викривлень!
Св. о. Піо зустрічався з архиєпископом Марселем Лефевром. Але дехто перекручує, ілюструючи цю зустріч у негативному руслі, вкладаючи в уста о. Піо вигадані слова на адресу цього монсеньйора. Ці вигадані слова з цієї події навіть друкуються в книжках. На спростування такого очорнення архиєпископа Лефевра і заснованого ним Братства, яке відстоює католицьку Традицію, ось опис цієї зустрічі з уст наочного свідка, який супроводжував монсеньйора і був при ній. Одразу після Різдва 1967 р. архиєпископ Лефевр у товаристві о. Ноела Барбари, СРСR і брата Феліна з Згромадження Отців Святого Духа поїхав до отця Піо до Сан Джованні Ротондо (Апулія, Італія). Він зустрів його на коридорі, підтримуваного двома капуцинами з монастиря. Святий поспішав до сповідальниці. Архиєпископ Лефевр сказав отцеві Піо коротко, що його Згромадження Отців Святого Духа так само, як всі релігійні спільноти мусить відбути надзвичайне зібрання генеральної капітули в дусі "aggiornamento" (відкриття на світ). Оскільки побоювався фатальних наслідків, просив отця Піо про молитву благословення за його чин. На це отець Піо тільки вигукнув: "Я маю благословити архиєпископа? Ні, ні! То радше архиєпископ повинен мене поблагословити!"Отець Піо похився і чекав на благословення. Архиєпископ Лефевр поблагословив його, а отець Піо поцілував єпископський перстень і продовжив свою дорогу до сповідальниці. Розмова тривала дві хвилини. А все інше, що говорять про цю подію, це вигадка, чиста неправда і наклеп.
Слід також згадати, що о. Піо воював проти нескромної моди. Звик говорити: "Хто в своїх бідах хоче користати з моєї помочі, мусить і мені помогти у боротьбі проти нескромності". Від самого початку був рішучим противником всякої жіночої нескромності; своїм духовним дочкам не дозволяв носити сукні з вирізами, декором, облягаючого одягу чи штанів, прозорого одягу, а вже в жодному випадку сукень без рукавів. Дожив ще до часів міні-спідниць; коли його батьківська турбота стала до того ступеня невблаганною, що жінок, не відповідно вбраних, які приступали до нього до сповідальниці, відразу виганяв, а їх нерідко було багато. Дійшло до того, що настоятелі монастиря почали всерйоз турбуватися через клопоти, пов'язані зі значною кількістю вигнаних каянників. З метою розв'язання цієї проблеми зробили вивіску при вході до церкви, як жінки повинні бути вбрані, коли приступають до сповіді і йдуть до церкви. Отець Піо говорив до непристойних невіст: "Йди і найперше вберися!" Варто згадати, що Мати Божа сказала в Фатімі, що настане мода, яка ображатиме Серце Ісуса і Матір Божу, і що ця мода спричинить велику Божу кару...
Ще один приклад. Один чоловік покинув свою жінку і двох дітей задля співжиття з іншою жінкою. Він прожив з нею багато літ. Потім невірний муж захворів на рак і знав, що дні його пораховані. Перед самою смертю йому порадили примиритися з Богом і приступити до Св. Сповіді, Св. Причастя і Св. Єлеопомазання. Невірний чоловік погодився. Коли його законна жінка отримала вістку про його смерть, вона запитала о. Піо під час сповіді про долю його душі. Священик зблід, почав тривожитися й плакати, і сказав: "Я тобі відповім, тому що знаю - ти зможеш це винести. Душа твого чоловіка навічно проклята. Коли він приймав Таїнства перед смертю, він затаїв багато гріхів, не розкаявся в них. Він згрішив проти Божого милосердя, кажучи: "Я хочу насолоджуватися зараз життям, а до Бога навернуся, коли буду старий".
Ми тут бачимо ясно, що людина може приймати Святі Тайни без поважних намірень. Досить, щоб людина затаїла свідомо лиш один смертельний гріх під час сповіді, і вона вся стане не тільки недійсною, але навіть святотатською. Так само можна сказати про Св. Причастя. Недостойне Причастя - найтяжчий гріх, гірший за вбивство. Бо вбивця грішить проти людського тіла, а той, хто недостойно приймає Причастя, грішить проти самого Тіла Христового. Щодо сповіді, то, як бачимо з прикладу невірного і проклятого чоловіка, священика можна легко обманути, але Бога не обманемо.
Святий отець Піо часто бачив долю людини після смерті. Хай же він захистить нас від наших проступків, бо багатьом здається, що зовсім не тяжко спасти свою душу. Але святий отець Піо підтвердив, що якщо колись люди падали до пекла, як сніжинки зимою, то зараз людство перетворилося на бурхливу річку, що пливе туди. Хай ми завжди з великою пошаною і повагою приступаємо до Святих Таїнств.
Греко-Католицька Традиція 6, червень 2012 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
