Продовження. Початок див. тут

Голубий (синій) колір. З давніх-давен голубий колір вважається символом неба. У багатьох поганських релігійних культах давнього Сходу зустрічаємо голубий колір в облеченні фальшивих божків. У стародавньому Єгипті божків зображали в синіх перуках або з синіми бородами, які підкреслювали їхню причетність до неба. В індійській міфології бога Крішну зображають з тілом темно-синього кольору, Шіву - з синьою шиєю. Ще одне значення голубого, блакитного кольору - колір повітря та легкої води, струмків та річок. Синій також символізує морську глибину, таємницю морських глибин.

В юдаїзмі голубий колір вважався символом Неба і був царським кольором, а пурпур з голубим відтінком цінувався так само, як темно-червоний чи фіолетовий. Синій колір мав нагадувати ізраїльському народові про Господа Бога: в Скинії панував голубий відтінок, а також у ризах Первосвященика: "І зробиш верхню ризу, всю з блакиту" (Вих. 28, 31). Синонімом синього кольору в Біблії часто виступає сапфір, який завдяки своєму "небесному" кольору (від світло-голубого до яскраво-синього, яскраво-василькового) також є символом Неба. Про цей камінь читаємо в Слові Божому: "Підвалини стіни міста всяким камінням коштовним оздоблені: підвалина перша - яспис, друга - сапфір..." (Од. 21, 19). Отже, новий Єрусалим стоїть на підвалинах і має дванадцять брам, кожна з яких прикрашена дорогоцінними перлинами. Одна із перлин - сапфір. Про сапфір люди знали ще до нашої ери. Цей камінь приваблював своїм синім кольором і блиском. Ставлення до цього каменя завжди було особливим. Голубий колір символізує небо і космос, а це означає, що він містить у собі всю висоту й чистоту, яка може існувати в світі. Первосвященик, який носив медальйон із дванадцяти коштовних каменів, обов'язково мусив мати серед них камінь сапфіру. Одне з передань голосить, що на камені сапфіру були висічені 10 Заповідей Божих.

Святіший Отець Венедикт XVI у цій підвалині з дорогоцінного сапфіру вбачає Пресвяту Богородицю Діву Марію: "Серед усіх каменів, які належать до Небесного Єрусалима, найкрасивішим і найкоштовнішим є, без сумніву, Пречиста Діва Марія (бо вона перебуває найближче до Ісуса - наріжного каменя)".

У християнській традиції, подібно як і в старозавітній традиції, голубий колір має таку саму духовну символіку. Не відразу голубий колір став Марійським кольором, на це був потрібен певний час. Тому на старовинних візантійських іконах Богородиця зображена в синьому, темно-синьому, темно-червоному кольорах, які підкреслювали її царське достоїнство. Починаючи з XV ст., Пресвяту Діву Марію зображають у поєднанні голубого та білого кольору. Голубий колір, з одного боку, має символічне значення пурпуру (царського кольору), білий колір означає невинність, чистоту, дівоцтво. Матір Божу зображали в голубому або синьому плащі поверх білої ризи. Коли Мати Божа об'явилася у Фатімі, Її образ був немовби з Апокаліпсису Йоана Богослова: "Жінка, одягнена в сонце" (Од. 12, 1). Образ чи фігуру Матері Божої Фатімської зображають у світлому (золотистому, білому, жовтуватому) кольорі.

Ці кольори стають Марійськими кольорами, з часом у Марійських відпустових центрах, у храмах, на відпустах, при капличках, фігурах можемо побачити декорацію з голубими і білими стрічками, прапорцями, які підкреслюють Марійське місце чи свято на честь Богородиці.

Пригадую, коли тільки Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля, на Марійське свято ми вивісили Марійські стяги. Практично всі питали: а що це за прапори? Треба було довго пояснювати вірним, що це кольори Діви Марії і стяги на честь Її празника. Хтось зрозумів, хтось не міг зрозуміти, а хтось не хотів. З часом Марійські кольори ввійшли в духовне життя парафіян. Знову виникла "проблема": коли Партія регіонів взяла собі за символ чомусь саме ці кольори. Тоді нам під час відпустової прощі до Ліса (Кринички) чи до інших місць довелося несолодко. Оскільки, як зазвичай, ми несли з собою Марійські пропори, деякі водії автомобілів зупинялися й навіть лаялися на нас за те, що ми, мовляв, підтримуємо партію Януковича... Деякі з наших вірних старалися їм пояснити, що це Марійські стяги, які з'явилися у світі набагато скорше, ніж Партія регіонів. І знову: хтось зрозумів, подякував за пояснення, а хтось і слухати не хотів. Незнання і впертість - це страшна темрява, яка робить людину духовною калікою...

Фіолетовий колір. Фіолетовий колір любили творчі особистості - поети, письменники, філософи. Цей колір означає пізнання сенсу буття, ролі людини в цьому світі, осягнення питань життя і смерті, зла і добра. Цей колір багатогранний. Він відображає душевний стан творчих людей. У ньому втілюється гідність і смиренність, меланхолія і знання, інтелект і велич, розкіш і меланхолія, релігійна велич і спокій, тверезість і духовність, інтелект і гуманізм. А ще фіолетовий колір символізує ностальгію, траур, горе і старість. Таку приблизну оцінку дають фіолетовому кольору вчені різних галузей. Фіолетовий колір несе в собі відтінок суму, переживання, тому в Церкві його вважають кольором покути і покаяння. Літургічні ризи фіолетового кольору вживають під час посту, фіолетовий єпітрахиль священик бере на себе, коли йде до конфесіоналу уділяти Тайну Покаяння, чи в час страсних Богослужінь, коли відправляє Хресну дорогу.

Чорний колір. Чорний колір на сторінках Святого Письма. В давнину одяг чорного кольору виробляли з вовни чорних кіз. Чорний одяг носили жінки й чоловіки як знак покаяння, жалоби й покути. Цей одяг називали волосяницею або веретищем. Ось як учинив колись праведний Йов: "Веретище я зшив собі на шкіру, й обличчя своє занурив у порох. Вид мій почервонів від плачу, на віях моїх тінь смерти..." (Йов.16, 15-16). Коли пророк Йона прийшов до Ніневії, він об'явив: "Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована". І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. Далі на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: "Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. Та щоб усі - від людини до скотини - позакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?" Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив його" (Йона.1, 4-10). Господу Богові було миле усвідомлення всім народом своєї гріховності, людський жаль і покаяння, Всевишній прийняв покуту ніневітян, і місто не було зруйноване. Також єврейській історик Йосиф Флавій пише, що підсудні ставали перед судом у чорному одязі. Боржники й прохачі милостині одягалися в чорний одяг.

"Журба", "жалоба" або "траур" (від німецького trauern - "оплакувати") - форма зовнішнього вираження жалю або горя через втрату близької людини, групи людей, суспільного лиха, смерті великого державного чи громадського діяча. В різних народів земної кулі зустрічаємо багато подібних жалобних церемоній, звичаїв: носіння одягу особливого кольору, роздирання одягу, відрізання волосся, пости, гучні голосіння й вихваляння усопшого (плач). Траур має певну тривалість, у різних народів - різні правила. Передчасне припинення жалоби, як правило, засуджується суспільством.

Якою давньою є традиція носіння чорного кольору як кольору трауру? Звичай носити прикраси або одяг чорного кольору на знак жалоби походить щонайменше з часів Римської імперії, коли в період жалоби носили тоги з темної вовни. У деяких регіонах України, Росії, Чехії, Словаччини, Італії, Греції, Мексики, Португалії та Іспанії вдови носили чорний одяг до кінця свого життя. Найближчі родичі померлого також носять чорний одяг упродовж тривалого періоду.

Які звичаї дотримання жалоби в українському народі? Найголовніші звичаї в нашому народі, коли людина носить жалобу, є такими:

1. Носіння чорного й темного одягу без яскравих деталей, приглушених кольорів.

2. У жінок носіння чорного головного убору (хустки, косинки, берета, капелюшка).

3. Заборона на сміх і розваги.

4. У час національного трауру (наприклад, в останню неділю листопада, коли молимося за жертви Голодомору, мають бути відмінені всі дискотеки, музичні та інші розважальні програми). Крім того, цього дня українці в цілому світі запалюють свічу пам'яті і ставлять її на підвіконня. Ця свіча має нагадувати всім поколінням нашого народу про жахливі часи української історії й закликати нас усіх до молитви за невинні жертви.

Деякі прихильники червоного кольору як кольору жалоби твердять: мовляв, у козаків був звичай носити колір жалоби як червоний. Можливо, що й був у козаків такий звичай, але, за літописними джерелами, чорна барва як жалобна фігурує ще з княжих часів. Отже, загальноприйнятим кольором у в Європі і в інших багатьох країнах світу є чорний, і не тільки в християнстві. Наприклад, віруючі юдеї донині ходять у жалобному чорному кольорі. Чому? На знак жалоби за Єрусалимським храмом, який був зруйнований римлянами, а також за державою, яку вони колись втратили.

Чорний колір жалоби прийнятий також на державному рівні. Коли відзначаємо різні жалобні урочистості або в державі проголошено траур, то вивішують національний прапори, чорна стрічка на яких нагадує громадянам чи туристам, що в країні - день жалоби.

о. Василь КОВПАК, СБССЙ / http://www.saintjosaphat.org