Головна » 2015 » Квітень » 9 » Публіцистика » Актуальні публікації на 09/04/2015
11:50
Актуальні публікації на 09/04/2015
Студентка в Гаріссі: «Я просто молилася Богу»
19-річну Синтію Чероїтіч знайшли через два дні після терористичного нападу 3 квітня 2015 року, скоєного ісламістами на університетське студмістечко в Кенії.
Протягом цього часу дівчина навіть їла лосьйон для тіла, щоб витримати голод і спрагу. Вона заховалася в шафі для одягу, закопавшись попід речі у самий низ, поки терористи шаленіли, розстрілюючи студентів-християн.
Вона чула, як розстрілювали її одногрупників. Все, що діялося, вона пережила, зіщулившись у шафі.
П’ятеро бойовиків проникли в університет північно-східного кенійського міста Гарісси у четвер, розчистивши собі дорогу ручними гранатами. Потім псхопати відділили студентів-християн від мусульман, одразу звільняючи тих, хто був у традиційному мусульманському одязі.
Хоробра місс Чероітіч залізла всередину шафи, що стояла в класі, й не виходила звідти протягом двох днів. Вона не відреагувала на команду бойовиків вишикуватися і вийти всім, хто був у приміщенні. Коли рятувальники обшукували студентське містечко, вона відмовлялася вийти, зі страху, що то знову могли бути бойовики, і відгукнулася тільки коли один із викладачів, що був там, назвав її на ім’я. Спершу вона сказала: «Звідки я знаю, що ви з кенійської поліції?»
Синтію відвезли до лікарні, де вона відпочивала після перенесених утоми і спраги, їй дали йогуртів і безалкогольних напоїв. В усьому іншому вона почувається цілком добре. «Я просто молилася до мого Бога», — відповідає юнка на розпитування, як вона пережила ці дні.
Інший студент, Черуйот Тіба, врятувався, вимастившись кров’ю загиблих. Він сказав: «Здається, я єдиний, хто вижив з усіх хлопців-заручників. Я просто вимастився кров’ю моїх колег. Навіть їв її, щоб не бути голодним.» Потім, як розстріляних покинули, він просто там і заснув, серед убитих, на добрих 13 годин. «Я прикинувся мертвим. Вони перевертали тіла, мене теж, били ногами, але я вижив».
Асия Биби: я прошу Папу Франциска молиться о мире и обо мне
Асия Биби, пакистанская христианка, приговоренная к смерти по обвинению в богохульстве, передала своему мужу и адвокату письмо в связи с Пасхой, сообщило издание Vatican Insider.
«Воскресением Иисус Христос дает нам пример мира и прощения. Мы все должны познать учение и жертву Христа, распятого за нас и простившего всех тех, кто обидел его. В этот особенный день я прошу христиан Пакистана жить и молиться о мире», - говорится в письме.
Выказав обеспокоенность атаками на Церковь, Асия Биби обратилась к Папе Франциску: «Я прошу Папу Франциска особо помолиться о мире и обо мне».
Тем временем мировая общественность продолжает борьбу: в Париже муниципальный совет единогласно проголосовал в поддержку предложения мэра Анн Идальго предоставить пакистанке возможность стать почетной жительницей Парижа.
Огромный портрет Асии появился сегодня на фасаде центральной мэрии парижского муниципалитета и останется там до долгожданного освобождения. Он-лайн петиция (www.change.org), выдвинутая английской студенткой ради спасения Асии Биби и обращенная к премьер-министру Британии Дэвиду Кэмерону, собрала более полумиллиона подписей всего за несколько месяцев.
Напомним, смертный приговор Асии Биби был подтвержден 16 октября 2014 года Верховным Судом Лахора. Этот случай стал символом борьбы с противоречивым законом о богохульстве в Пакистане, используемым чаще всего в качестве личной мести против религиозных меньшинств. На данный момент в Пакистане около 8 тыс. человек ожидают исполнение смертного приговора. Примерно тысяче из них президент Пакистана отказал в просьбе о помиловании, последней возможности спастись.
«Христиан Востока» изгнали с афиш Парижского метрополитена
В Париже разразился громкий скандал из-за благотворительного концерта популярного во Франции вокального трио «Священники», пишет Российская Газета. Если точнее, его причиной стали рекламные афиши, которые, согласно контракту с дирекцией столичного метрополитена, должны были появиться на станциях и в переходах разветвленной сети парижской подземки.
В изначальном тексте договора было черным по белому обозначено, что средства от концерта (а он должен состояться в июне в одном из самых престижных эстрадных театров французской столицы «Олимпии») пойдут в фонд «помощи христианам Востока». Тем самым, которых сейчас изгоняют с родных земель, продают в рабство, убивают и сжигают заживо в Ираке и Сирии на территориях, захваченных экстремистами «Исламского государства», Аль-Каиды и прочих террористических группировок фундаменталистского толка.
Каково же было удивление организаторов концерта, когда упоминание о «христианах Востока» исчезло с афиши. Первым отреагировал епископ городов Гапа и Эмбрена, что во Французских Альпах, Жан-Мишель ди Фалько. Именно он в 2010 году основал вокальный ансамбль не ради мирской известности, а для сбора средств сначала для ремонта местного собора, а после и для других богоугодных дел. Все участники аскетически названного трио «Священники» — Жан-Мишель Барде, Шарль Трёш и выходец из Вьетнама Нгуен Динь Нгуен — священнослужители. С тех пор выпустили три диска с церковными песнопениями и популярными шлягерами, которые побили все рекорды продаж во Франции.
«Это не лезет ни в какие ворота. Неужели слово «христианин» жжет губы руководителям метрополитена?», — негодует епископ. Когда он обратился за разъяснениями, ему заявили, что управление общественным транспортом Парижа пошло на этот шаг, чтобы «соблюсти принцип нейтральности предприятия и его светскость». Как подчеркнули в дирекции метрополитена, упоминание христиан убрали с афиши еще и потому, что подземка не «желает принимать чью-либо сторону в каком-либо конфликте».
Эта возмутительная позиция, тем более во время пасхальных праздников, шокировала многих французов и парижан в первую очередь до глубины души. «Как можно оставаться нейтральным, когда христиане и другие религиозные меньшинства подвергаются на Ближнем Востоке геноциду? Недопустимо ставить знак равенства между террористами и их жертвами», — убежден кюре военного училища Сан-Сир Пьер-Эрве Грожан. Депутат парламента Жерар Бапт, который возглавляет группу франко-сирийской дружбы, считает, что «светскость не отменяет другой принцип — солидарность с угнетенными». Со своей стороны президент французского Сената Жерар Ларше потребовал, чтобы был восстановлен прежний текст афиши, и пообещал вызвать руководителей парижской подземки на ковер.
Поняв, что дело принимает опасный оборот, те предложили новый вариант надписи. Но и там упоминания о христианах не появилось. Мол, деньги от концерта направят в ассоциацию «Деяния Востока», которая и будет их распределять по своему усмотрению.
Судя по всему, точку в этой скандальной истории поставит столичный суд высшей инстанции, куда обратился епископ Жан-Мишель ди Фалько и его соратники. Тем временем на стенах метро, на вагонах появились сотни стикеров с крамольной для дирекции парижского метрополитена фразой «В помощь христианам Востока».
Между тем
Далиль Бубакер, ректор мечети Парижа и президент Французского совета мусульманской веры (CFCM), заявил, что хочет удвоить количество мечетей во Франции за два года, доведя их количество до почти четырех с половиной тысяч. Это предложение он озвучил на ежегодном съезде мусульман Франции. Однако, по оценке аналитиков, это желание президента CFCM вряд ли сможет реализоваться, так как во Франции существуют законодательные ограничения на этот счет. Но даже если для строительства мечетей найдется свободная земля, финансировать их строительство не так просто. Основными донорами прежде выступали страны Персидского залива, но теперь французское правительство хочет предотвратить финансирование строительства мечетей иностранными государствами.
Британский премьер: христианство — основа здорового общества
Премьер-министр Великобритании Дэвид Кэмерон верит в христианство как в «основу здорового общества», но при этом не считает себя «образцовым прихожанином и Богобоязненным христианином». Об этом он пишет в своей статье для Premier Christianity, сообщает Христианский Мегапортал invictory.com со ссылкой на Christian Post.
Политик отметил, что все люди могут чтить основные ценности Пасхи, к которым он причислил «сострадание, прощение, доброту, тяжелый труд и ответственность».
По его словам, «христианское послание является основой здорового общества», так как сострадание «стоит в центре такого общества». Кэмерон пишет, что вера вдохновляет миллионы людей менять окружение там, где они находятся.
Премьер-министр подчеркнул, что он пытается управлять, основываясь на вышеупомянутых принципах, и помогать бедным и самым нуждающимся слоям населения, снижая налоги.
Кроме того, он написал о своих разногласиях с англиканской церковью по поводу проводимой им в некоторых вопросах политики, особенно касающийся однополых браков.
«Я знаю, что многие не согласны с моей политикой – включая многих из Церкви Англии. Но я бы попросил их не считать людей, которые участвуют в ее продвижении, лишенными всяких моральных ценностей, и не относить ее в разряд аморальной», — настаивает политик.
В завершении своей статьи, Дэвид Кэмерон описал свое виденье сути христианского послания: «Я верю, что каждый может разделять верования, которые поднимают человека, а не уничижают. Эти ценности и принципы не находятся в пользовании какого-то одного верования или религии. Это то, во что, я надеюсь, верит каждый в этой стране».
«Во время Пасхи мы вспоминаем о важности изменений, ответственности и правильных поступков ради наших детей. А сегодня, это послание стало значимее, чем когда-либо раньше», — добавил он.
В свою очередь Маделен Теахан, помощник редактора издания CatholicHerald, заявила, что статья политика – это попытка «расположить к себе христиан» перед выборами, которые пройдут 7 мая. «Премьер-министр должен придерживаться религиозных верований, а не пытаться расположить к себе христиан перед выборами 7 мая», — написала она.
Генетик, який безуспішно намагався залишитися атеїстом
Ніхто не знає краще, ніж д-р Френсіс Коллінз, як легко вченим грати в Бога. Він, керівник Національного науково-дослідного інституту геному людини з 1993 року (дехто називає це найпрестижнішим заняттям у науці), очолив декодування ДНК людини, заодно розвинувши революційний метод скрінінгу генів хвороби.
Тим не менш, за власними словами цього всесвітньо відомого вченого, нововідкрита влада «читати нашу власну книгу інструкцій» не становить перешкоди для віри в Бога. Френсіс Коллінз навернувся від атеїзму в християнство на третьому десятку років життя, побачивши, як радикально віра його пацієнтів перемінює їхній досвід страждань, а ще почитавши твори Клайва Льюїса. І нині, хоч минуло вже близько 30 років, він тримається своїх переконань, сприймаючи науку не як заміну теології, а як її підпорядковану частину. Зокрема, він виклав свої погляди у відомій книжці «Питання Бога» (або: «Доказ існування Бога: аргументи вченого»).
«Я завжди вважав, що віра заснована суто на емоційних або ірраціональних аргументах, тому був вельми здивований, коли виявив, що імовірність існування Бога може виявитися найбільш правдоподібним поясненням усього, що існує, — зізнається Коллінз. — Моє старе переконання “Бога немає” втратило левову частку своєї категоричності. Мені дедалі частіше доводилося шукати аргументи на його захист».
1993 року генетик Коллінз був призначений керівником проекту вартістю 3 млрд. доларів із розшифровки генома людини. Проект був завершений 2004 року секвенуванням трьох мільярдів пар нуклеотидів. У підсумку вчені отримали генетичну карту, яка, як очікується, допоможе в лікуванні генетичних хвороб.
Згаданий проект також відкрив перед Коллінзом величну картину порядку та вражаючої гармонії в молекулі ДНК, яка є Божим «програмним забезпеченням» для всього живого.
«На найбільш фундаментальному рівні найбільше диво становить сам факт існування всесвіту, — заявляє Коллінз, — існування неймовірно складних конструкцій і законів, що відповідають точним математичним формулам. Розмірковуючи над усім цим, неупереджений спостерігач просто зобов’язаний визнати, що за всім цим стоїть якесь “має бути”, першопричина. Однак це “має бути” я кваліфікую як чудо, найглибшу істину, що перебуває поза сферою наукового пояснення».
Свої думки щодо цього Коллінз виклав у книжці «Питання Бога» (2006 рік). Її головний постулат: біологія, астрофізика та психологія пропонують реальні аргументи на користь існування Бога. Через рік після видання книжки Коллінз заснував організацію «БіоЛогос», до якої запрошуються всі вчені, хто намагається гармонійно поєднати науку та віру.
«Наука й віра можуть збагачувати одна одну і доповнювати, за умови правильного розуміння їхніх сфер і взаємного шанобливого ставлення, — вважає Коллінз. — Адже існує шерег найважливіших питань, на які наука насправді нездатна дати відповідей, наприклад: “Чому існує щось замість нічого?” або “Навіщо ми тут?” Я виявив, що до відповідей на ці питання найкраще йти шляхом віри».
Особливим чином віра підкреслює важливість «морального закону» в нас, здатність розрізняти добро і зло. Всі люди засуджують утиск, убивство, зраду, брехню. І навпаки, схвалюють добре ставлення до літніх, до дітей, до слабких і безпомічних (про що ще писав Клайв Льюїс).
«Я вже 28 років як віруючий, і досі Моральний Закон становить для мене найбільш потужний аргумент існування Бога», — пише Коллінз у своїй книжці.
Дитинство Коллінза пройшло в американському штаті Вірджинія, у сім’ї агностиків. На час закінчення медичної школи він вважав себе повністю сформованим атеїстом. Але один із пацієнтів підставив під сумнів його атеїстичні погляди. Вражений цим, Коллінз вирішив провести дослідження і довести неспроможність віри в Бога.
«Коли я ще навчався в коледжі, це сильно вплинуло на мої погляди, переконання, — згадує Коллінз. — Я раптом зрозумів, що не можу самотужки розібратися, у що я насправді вірю. Я слухав інших, які доводили, що будь-яка релігія заснована на забобонах, і починав думати: “Ну, так. Напевно, я так теж вважаю”».
Уже ставши випускником Єльського університету, Коллінз дивувався: «Як можливо описати весь Всесвіт за допомогою одного диференційного рівняння другого порядку?»
Здобувши ступінь із квантової механіки, Коллінз вирішив змінити кар’єру і звернувся до медицини. Як лікар-ординатор, він нерідко бачив, як віруючі люди страждали від невиліковних хвороб — і не звинувачували Бога. Здавалося, віра додавала їм сили, в багатьох випадках полегшуючи симптоми хвороби.
«У них були жахливі хвороби, з пазурів яких практично неможливо вирватися, — розповідає Коллінз. — Але вони, замість гніватися на Бога, здається, ще більше покладали на Нього своє уповання як на велике джерело розради. У мене навіть складалося враження, що їхнє становище не здавалося їм таким моторошним, як мені. Спостерігати таке було цікаво, і одночасно це збивало з пантелику, викликало навіть деяку тривогу».
«Я вирішив спростувати всяку віру у світі, насправді не розуміючи того, що зібрався спростовувати, — зізнається Коллінз, — і це мене серйозно турбувало. Ви ж розумієте, вчений почувається незручно, коли намагається зробити щось у тій галузі, в якій він некомпетентний. Я прекрасно розумів, що в мене немає ніякого зібраного матеріалу про наявні у світі вірування — у що, як і чому люди вірять».
Потім Коллінз звернувся до відомої книжки Клайва Льюїса «Просто християнство». Коли він читав цей апологетичний твір, його забобони щодо віри в Бога зазнали сильних ударів. Це читання не було приємним, швидше навпаки: вельми болючим, важким.
«Для мене досконалим відкриттям стала ідея, що до віри можна прийти шляхом розуму (тобто коли тобі вказують на незаперечні факти), що віра в Бога — найбільш правдоподібне пояснення всього, що існує», — свідчить Коллінз.
Після декількох місяців важкої боротьби стосовно віри Коллінз нарешті «здався», тобто підкорився вірі. Йому було тоді 27 років. Одного разу, під час походу Каскадними горами (одне з головних гірських пасм Північної Америки) він, захоплений красою Божого творіння, сказав Богові «Так!»
«Відтоді я ніколи більше не повертався до минулих сумнівів, — свідчить Коллінз. — Це був найважливіший момент у моєму житті».
Спочатку, однак, йому непросто було говорити іншим про свою віру. «Як і більшість учених, я боявся, що через прийняття релігійних переконань мене стануть сприймати як якогось дивака, “трішки звихнутого”. Також це погано вписувалося в жорстку формулу “дай мені факти”, якою, як вважається, повинні слідувати всі вчені».
Але зараз Коллінз так сміливо говорить про свою віру, що став об’єктом нападок з боку войовничих атеїстів. Наприклад, атеїст Сем Харріс розкритикував рішення президента Барака Обами призначити Коллінза директором Національного інституту охорони здоров’я (NIH): «Чи повинні ми довіряти майбутнє біомедичних досліджень у США тому, хто щиро вважає, що наукове розуміння людської природи неможливе?»
Коллінз вступив на посаду директора NIH 2009 року. Зараз йому 65 років. Він любить їзду на мотоциклі й музику. Разом з ученими Університету Гопкінса він організував музичну групу. 2005 року він разом із колегою-генетиком Крейгом Вентером здобув звання Найкращого лідера — від «US News & World Report» та Центру громадського лідерства при Гарвардському університеті.
«Я пам’ятаю момент, коли став віруючим, — розповідав він Андерсону Куперу. — Два роки в мені точилася внутрішня боротьба, але поступово я дійшов висновку, що віра в Бога — це найкраще пояснення усього. По багатьох місяцях такої боротьби (чи варто робити цей крок віри) одного прекрасного осіннього дня, коли я подорожував пішки горами Північного Заходу (мене ніщо не відволікало і мої думки були яснішими, ніж зазвичай), я відчув, що більше не можу чинити опір вірі. Того дня я став віруючим».
Кардинал Кох призвал Европу более жестко реагировать на террор исламистов
К более жесткой реакции на террор, развязанный исламскими экстремистами, призвал Европу и, в частности, свою родную Швейцарию кардинал Курт Кох, президент Папского совета по содействию христианскому единству.
Куриальный кардинал дал интервью цюрихскому еженедельнику «Sonntags Zeitung» 5 апреля, вскоре после того, как боевики сомалийской группировки «Аш-Шабаб» убили около 150 студентов в университете кенийской Гариссы. Иерарх также отметил, что не исключает в принципе поставок оружия тем, кто противостоит «Исламскому государству».
Кардинал Кох подчеркнул, что сегодня христианство является самой гонимой религией в мире. «В наши дни 80% гонимых за веру – христиане», -- заявил он. – Число тех, кто пострадал за веру во Христа, превосходит количество мучеников в первые века христианской истории», пишет Благовест.
Ватиканский иерарх также выразил глубокую обеспокоенность судьбой иракских и сирийских беженцев, оказавшихся в «драматической» ситуации. Европа должна более активно оказывать помощь этим людям, уверен кардинал.
Касаясь поставок оружия тем, кто действует в рамках «справедливой самообороны», прелат сказал, что не исключает в принципе такой возможности, однако настаивает на том, чтобы в подобном случае всякий раз было доподлинно известно, в чьи именно руки попадут эти вооружения.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
